Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. (стаття 2 КЗпП). Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП).
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безоплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
У випадку, коли трудовий договір між особою та підприємством не укладений, то трудові відносини юридично не закріплено. З аналізу судової практики, звернень громадян, а також інформації, отриманої під час інспекційних відвідувань, вбачається, що працівники вживають відповідних заходів щодо встановлення наявності трудових відносин лише після того, коли припинили виконувати роботу не отримали заробітну плату та компенсацію при звільненні, коли з ними стався нещасний випадок на виробництві з метою отримання страхових виплат. Нерідко працівники скаржаться, що їм стало відомо, що трудові відносини не були оформлені лише після звільнення.
Безумовно довести факт існування трудових відносин «заднім числом», коли працівник вже не виконує роботу досить складно. Про що, зокрема свідчить судова практика (Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року у справі № 6-48369св14). Водночас інспектори праці і в такому випадку радять не опускати руки та вживати відповідних заходів щодо захисту своїх прав, зокрема: скористатися кваліфікованою юридичною допомогою та зібрати якомога більше інформації про роботодавця.
Обов’язок доказування у спорах про встановлення факту трудових відносин, у разі звернення до суду, покладається на заявника. Доказами для встановлення факту трудових відносин можуть бути:
- свідчення колег по роботі;
- свідчення осіб, з якими роботодавець мав стосунки (покупці, працівники підрядних організацій, посадові особи державних органів, що виконували функції нагляду (контролю) відповідно до своїх посадових обов’язків та інші).
- відео-фото фіксація трудового процесу;
- пропуски, службові телефони;
- інформація про перерахування сум на банківську картку;
- довіреності, накладні, виписані на працівника;
- підписи працівника про ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами охорони праці та ін.;
- оголошення роботодавця про вакантні посади в ЗМІ;
- наказ про прийняття на роботу;
- наказ про звільнення;
- табелі обліку робочого часу;
- трудовий договір чи цивільно-правовий договір, який містить ознаки трудового договору та інші.
Є чотири способи, якими може скористатися працівник для захисту порушених трудових прав.
- Перемовини з роботодавцем. Варто зважати і на те, що неоформлення з працівником трудових відносин може, серед іншого, бути наслідком зловживань окремих посадових осіб. Тому для початку можна спробувати звернутися зі скаргою до засновника (власника), вищого органу управління.
- Звернення зі скаргою до органів, що здійснюють нагляд за додержанням законодавства про працю.
Юрист з кадрових питань і трудового законодавства — online
Унікальна послуга на ринку України!
0 (800) 219-977 • E-mail: podpiska@mediapro.com.ua
Відповідно до статті 259 Кодексу законів України про працю державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами – підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю є Державна служба України з питань праці (Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96).
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування — на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Таким чином працівник може звернутися до :
- Державної служби України з питань праці;
- Державної податкової служби України;
- центрального органу виконавчої влади, у функціональному підпорядкуванні якого перебуває роботодавець (установа, організація);
- органу місцевого самоврядування, якщо роботодавець — підприємство (установа, організація), що перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади;
- до Національної поліції України про скоєння кримінального злочину (умисне уникнення стороною роботодавця від оформлення трудових відносин, залежно від тяжкості можливих наслідків, тривалості; систематичності порушень і злісності мотивів може бути кваліфіковане як грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за що передбачена статтею 172 Кримінального Кодексу України);
- з позовом до суду.
Відповідно до статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VII «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
На даний час судочинство та правосуддя продовжує діяти. Зміни торкнутись лише територіальної підсудності та місцезнаходження судів.
Джерело: Східне міжрегіональне управління державної служби України з питань праці
