Чи розривається трудовий договір з призовниками на строкову військову службу 2015 року?

Дата публікації: 03.08.2015

За яких обставин застосовуються гарантії, передбачені частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»?
На якій підставі припиняється трудовий договір у разі призову працівника на строкову військову службу?
Чи передбачена вихідна допомога у разі звільнення працівника з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП?

 Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації… зберігається місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, місце навчання у навчальному закладі. А відповідно до статті 119 КЗпП працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих Законів. Чи поширюються гарантії, передбачені статтею 119 КЗпП, на призовників 2015 року (строкова служба), чи їх треба звільняти згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП з виплатою вихідної допомоги (ст. 44 КЗпП)? Чи можна розглядати звільнення згідно з пунктом 3 статті 36 КЗпП як норму, дію якої тимчасово зупинено?

 

ЗАСТОСУВАННЯ ГАРАНТІЙ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНОМ УКРАЇНИ «ПРО ВІЙСЬКОВИЙ ОБОВ’ЯЗОК І ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ»

Відповідно до статті 119 КЗпП України працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі — Закон № 2232) і «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року № 1975-XII (далі — Закон № 1975), «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі — Закон № 3543), надаються гарантії та пільги відповідно до цих Законів.

Частиною 2 статті 39 Закону № 2232 за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Таким чином, гарантії, встановлені частиною 2 статті 39 Закону № 2232, застосовуються у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану.

Відповідно до статті 4 Закону № 3543 загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств. Часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015, затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VII (далі — Указ № 15), задля підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, оголошена часткова мобілізація.

Пунктом 3 статті 36 КЗпП передбачено підставу для припинення трудового договору у разі призову або вступу працівника або власника — фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ЗА ВІДСУТНОСТІ В УКАЗІ № 15 УМОВ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЧАСТИНОЮ 2 СТАТТІ 39 ЗАКОНУ № 2232, У РАЗІ ПРИЗОВУ ПРАЦІВНИКА НА СТРОКОВУ ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ТРУДОВИЙ ДОГОВІР РОЗРИВАЄТЬСЯ НА ПІДСТАВІ ПУНКТУ 3 СТАТТІ 36 КЗПП*.

ВИПЛАТА ВИХІДНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ

Також звертаємо увагу, що відповідно до статті 44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога при припиненні трудового договору:

— з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, — у розмірі не менше середнього місячного заробітку;

— у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36 КЗпП) — у розмірі двох мінімальних заробітних плат;

— унаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39 КЗпП) — у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку;

— у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, — у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Водночас текст статті 44 КЗпП в редакції Закону від 28 грудня 2007 року № 107-VI в частині виплати вихідної допомоги у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України (далі — КСУ) визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набуття ними чинності.

Згідно зі статтею 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня ухвалення КСУ рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у разі звільнення працівника з роботи на підставі пункту 3 статті 36 КЗпП у зв’язку із призовом або вступом працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу вихідна допомога:

у період до 19 червня 2007 року виплачувалася у розмірі не менше двомісячного середнього заробітку;

у період з 20 червня 2007 року до 31 грудня 2007 року — не виплачувалася;

у період з 1 січня 2008 року до 21 травня 2008 року — виплачувалася у розмірі двох мінімальних заробітних плат;

починаючи з 22 травня 2008 року і донині виплата вихідної допомоги не передбачена.

Разом з тим виплата вихідної допомоги може бути передбачена колективним договором. У такому разі вихідна допомога у розмірі двох мінімальних заробітних плат або в іншому розмірі, встановленому колективним договором, має виплачуватися в обов’язковому порядку.

____________
* Роз’яснення відповідає нормам законодавства станом на 25 травня 2015 року — день відправлення № 6 журналу «Довідник кадровика» до друку.

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 7, 2015)

Олена КОНОВАЛОВА,
заступник директора Департаменту контрольно-наглядової діяльності з питань праці — начальник відділу додержання нагляду за додержанням законодавства про працю Державної інспекції України з питань праці