У Верховній Раді зареєстровані декілька законопроєктів про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із його оновленням (рекодифікацією).
Інші з них проходять громадське обговорення. Ініціатором оновлення кодексу та його активним амбасадором є особисто Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.
22 жовтня 2025 року парламент прийняв за основу із продовженням строку підготовки законопроєкт № 14056 (книга перша), і вже 5 листопада – законопроєкт № 14057 (книга друга).
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Невдовзі з’явилися висновки Головного науково-експертного управління (ГНЕУ) Апарату Верховної Ради України, яке висловило власні зауваження, зокрема, у питанні правочинів.
Мовиться в першу чергу про те, що проєктом пропонується прибрати ті норми, які регулюють усну та письмову форми правочинів та перелік правочинів, які належить вчиняти тільки у письмовій формі (ст. ст. 206-208).
На думку ГНЕУ таке виключення несе значні ризики для цивільного обороту та захисту прав учасників правовідносин.
Крім цього, воно може призвести до значних проблем у правозастосуванні, збільшення правової невизначеності та судових спорів.
Відсутність чітких вимог до форми правочинів ускладнить доведення факту їх укладення та змісту. Крім цього, ГНЕУ звертає увагу, що більшість країн мають подібні норми щодо форми правочинів.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
Зокрема:
Цивільний кодекс Франції (Code Civil): ст.ст. 1359-1361 визначають обов’язковість письмової форми правочинів у певних випадках, зокрема, при 12 значних фінансових зобов’язаннях; у ст. 1172 – загальне правило: договори можуть бути укладені у будь-якій формі, якщо інше не передбачено законом.
Цивільний кодекс Італії (Codice Civile): ст. 1350 – встановлює випадки, коли правочини повинні бути оформлені письмово (наприклад, нерухомість, шлюби, спадкові угоди тощо). .
Крім того, стаття 203 буде розділена на дві: власне статтю 203 та статтю 203-1.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Перша матиме наступний зміст:
«1. Договори та односторонні правочини не можуть порушувати принцип автономії волі.
2.Сторони договорів та односторонніх правочинів можуть вчиняти дії, які відповідають обсягу їх дієздатності.
3.Волевиявлення сторін договорів та односторонніх правочинів має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі
4.Договори та односторонні правочини мають бути спрямовані на досягнення реальних наслідків.»
Друга частина матиме назву «Відповідність договорів та односторонніх правочинів імперативним нормам закону та їх узгодження з доброзвичайністю (boni mores)».
Згідно з нею Договір та односторонній правочин не можуть суперечити імперативним нормам закону та повинні узгоджуватися з доброзвичайністю (boni mores).
На це ГНЕУ зауважило, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про міжнародне право» «автономія волі – принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин», у зв’язку з чим, його застосування у правовідносинах без іноземного елементу виглядає дискусійним.
Джерело: SUD.UA
