...
Реєструйся

Гарантії працюючим вагітним жінкам: роз’яснення експертів


Чи можна звільнити вагітну жінку за порушення трудової дисципліни — прогул?

Законодавством України встановлено спеціальні норми, покликані не допустити обмеження трудових прав жінки у зв’язку з її статевою належністю і потребою поєднувати роботу з материнством.

Недопущення дискримінації стосовно жінок, які працюють, і надання їм додаткових гарантій декларуються й міжнародними договорами та угодами, ратифікованими Україною. Так, відповідно до статті 8 Європейської соціальної хартії (переглянутої), ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, вважається незаконним, якщо роботодавець надсилає жінці попередження про звільнення з роботи у період від дати повідомлення нею свого роботодавця про вагітність до закінчення її відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Згідно зі статтею 184 КЗпП України заборонено звільняти вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Таке звільнення можливе лише у разі повної ліквідації підприємства, установи чи організації, але з обов’язковим працевлаштуванням жінки. Тобто роботодавець має запропонувати жінці іншу роботу за її спеціальністю на цьому ж самому або на будь-якому іншому підприємстві. При цьому розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням не допускається. Така ж заборона стосується і звільнення вагітної працівниці в разі закінчення строкового трудового договору: роботодавець зобов’язаний працевлаштувати зазначену працівницю, а на період працевлаштування зберегти за нею середню заробітну плату, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.

Отже, звільнити вагітну жінку за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу не можна, крім випадку повної ліквідації підприємства, з її обов’язковим працевлаштуванням.

 

На вакантну посаду підприємства претендує вагітна жінка. Роботодавець не зацікавлений її приймати. Чи можна відмовити у прийнятті на роботу цій жінці?

Статтею 24 Конституції України гарантовано рівність прав жінок і чоловіків, що забезпечується наданням жінкам рівних із чоловіками можливостей у праці та винагороді за неї; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства й дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Не допускається будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі. Згідно зі статтею 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Статтею 184 КЗпП України передбачено заборону відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату через вагітність. Роботодавець зобов’язаний у разі відмови в прийнятті на роботу вагітній жінці повідомити їй у письмовій формі причини відмови. Так, необґрунтованою, за наявності вакансії, є відмова у прийнятті на роботу, якщо роботодавець посилається на обставини, які не належать до ділових якостей працівника.

Вагітна жінка вправі оскаржити в судовому порядку відмову в прийнятті на роботу.

Отже, роботодавець може відмовити вагітній жінці у прийнятті на роботу, якщо він належним чином обґрунтує таку відмову письмово.

 

Які гарантії, установлені для вагітних жінок, роботодавець має забезпечувати в обов’язковому порядку?

Законодавством заборонено залучати вагітних жінок до роботи в нічний час; до надурочних робіт; до роботи у вихідні дні; направляти вагітних жінок у службові відрядження.

На важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування), заборонено використовувати працю жінок узагалі. Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

Якщо вагітна жінка надасть відповідний медичний висновок, їй знижуються норми виробітку чи норми обслуговування або її переводять на легшу роботу, на якій унеможливлюється вплив несприятливих виробничих факторів. При цьому, якщо роботодавець не має можливості перевести жінку на легшу роботу, до переведення на таку роботу вона підлягає звільненню від роботи зі збереженням за нею середнього заробітку.

На прохання вагітної жінки роботодавець має встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень, не допускаючи при цьому будь-яких обмежень обсягу її трудових прав.

Вагітна працівниця має право використати щорічну відпустку повної тривалості в зручний для неї час до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві — до чи після відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, а також перенести або продовжити щорічну відпустку в разі настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. 

Варто наголосити, що за порушення законодавства про працю (у т. ч. незабезпечення перелічених вище гарантій) посадові особи підприємств, установ та організацій несуть не лише адміністративну, а й кримінальну відповідальність, причому законодавством передбачено посилення відповідальності за ті самі порушення, вчинені щодо вагітної жінки.

 

Експерти Єдиної електронної системи
«КАДРОВИК-онлайн»

kadrovik.ua

Матеріали до теми


Бронювання працівників: роз’яснення юриста
Попри те що захист держави — це конституційний обов’язок громадян України, законодавець передбачив для певної категорії громадян можливість не виконувати ...
Про підвищення розміру мінімальної заробітної плати
Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна ...
Соціальна відповідальність роботодавця охоплює за певних умов і пенсійне забезпечення колишніх працівників
Соціальна відповідальність роботодавця (його правонаступника) охоплює не лише економічні обов’язки перед працівниками, а й містить соціальну й етичну складову, що ...