СИТУАЦІЯ
У відповідних випусках Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників застосовуються різні освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, які були чинні до внесення у 2014 році змін до законодавства про вищу освіту. Як правильно прописати кваліфікаційні вимоги у посадових інструкціях, щоб вони не суперечили КП та ДКХП, а також чинному законодавству про освіту, до таких посад: «Головний економіст»/«Провідний економіст»/«Економіст І категорії»/«Економіст ІІ категорії»/«Економіст»; «Фахівець І категорії»/«Фахівець ІІ категорії»/«Фахівець»; «Провідний оператор електронно-комунікаційних послуг»/«Старший оператор електронно-комунікаційних послуг»/«Оператор електронно-комунікаційних послуг»?
КОМЕНТАР
Насамперед слід зазначити, що у розділі 4 «Описання розділів класифікації професій» описової частині Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — КП), серед іншого, узагальнено (опосередковано) описуються і кваліфікаційні вимоги у розрізі відповідних рівнів освіти, які висуваються до працівників, котрі працюють за професіями, що належать до відповідних розділів Класифікації професій. Зокрема, в описах відповідних розділів зазначається:
- 4.2 ПРОФЕСІОНАЛИ
До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника (з урахуванням кола та складності певних професійних завдань та обов’язків) освітньої кваліфікації за першим (бакалаврським), другим (магістерським), третім (освітньо-науковим/освітньо-творчим) рівнем вищої освіти.
- 4.3 ФАХІВЦІ
До цього розділу належать професії, що вимагають освітньої кваліфікації за рівнем фахової передвищої освіти, початковим рівнем (коротким циклом) вищої освіти і в окремих випадках — першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти.
- 4.4 ТЕХНІЧНІ СЛУЖБОВЦІ
До цього розділу належать професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації «молодший спеціаліст», а також професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.
Що таке «освітньо-кваліфікаційний рівень»
Слід зазначити, що на сьогодні поняття «освітньо-кваліфікаційний рівень» використовується лише в законодавстві про професійну (професійно-технічну) освіту. Наприклад, у статті 15 Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту», зазначається що:
- випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії);
- випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
Раніше ж освітньо-кваліфікаційні рівні були передбачені й у законодавстві про вищу освіту. Зокрема, згідно зі статтею 6 Закону України від 17 січня 2002 року № 2984-III «Про вищу освіту», який утратив чинність 6 вересня 2014 року, у структурі вищої освіти передбачалися такі освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні:
- неповна вища освіта (освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст) — відповідає сучасному початковому рівню (короткому циклу) вищої освіти;
- базова вища освіта (освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр) — відповідає сучасному першому (бакалаврському) рівню вищої освіти;
- повна вища освіта (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, магістр) — відповідає сучасному другому (магістерському) рівню вищої освіти.
Згідно з чинним на сьогодні Законом України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі — Закон № 1556), у відповідних випадках замість освітньо-кваліфікаційних рівнів застосовується поняття «ступінь». Зокрема, у частині 2 статті 5 Закону № 1556 зазначається, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:
- молодший бакалавр (освітній або освітньо-професійний ступінь);
- бакалавр (освітній ступінь);
- магістр (освітній ступінь);
- доктор філософії (освітній і водночас науковий ступінь)/доктор мистецтва (освітньо-творчий ступінь).
Крім того, у системі фахової передвищої освіти передбачено ступінь «фаховий молодший бакалавр». Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України від 6 червня 2019 року № 2745-VIII «Про фахову передвищу освіту» фаховий молодший бакалавр — це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.
Далі у статті:
- Освітньо-кваліфікаційні рівні і ступені освіти
- До якого нинішнього ступеня прирівнюється колишній освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст»
- У деяких випадках у кваліфікаційних характеристиках для певних кваліфікаційних категорій передбачено різні вимоги щодо потрібного стажу роботи для магістрів та спеціалістів
- Розгляд прикладу з практики (щодо кваліфікаційних вимог до економіста І категорії)
- Розгляд прикладу кваліфікаційних вимог до фахівця II категорії
- Розгляд прикладу кваліфікаційних вимог для оператора телекомунікаційних послуг 2-го класу
- Розгляд прикладу кваліфікаційних вимог для оператора інформаційно-комунікаційних мереж І категорії
- Розгляд прикладу кваліфікаційних вимог для оператора інформаційно-комунікаційних мереж ІІ категорії
Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»