Верховний Суд у справі № 240/6876/24 роз’яснив важливе питання щодо набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Суд дійшов висновку, що виконання обов’язків військової служби та виконання обов’язків із захисту Батьківщини не є тотожними поняттями. Водночас отримання інвалідності внаслідок травми, пов’язаної саме з виконанням обов’язків військової служби, за певних обставин може бути достатньою підставою для відповідного статусу.
Обставини справи
Військовослужбовець отримав травму ще у 2011 році під час виконання обов’язків військової служби. Йому встановили III групу інвалідності та видали посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Надалі чоловік регулярно проходив медичний огляд, підтверджував інвалідність, а орган соціального захисту продовжував дію посвідчення.
У 2023 році МСЕК встановила йому III групу інвалідності вже безстроково. Однак цього разу орган соціального захисту відмовився продовжувати відповідний статус. Причиною стало те, що, на думку органу, самого факту отримання травми під час виконання військової служби недостатньо. Необхідно було також підтвердити її зв’язок із захистом Батьківщини, участю в бойових діях або виконанням обов’язків військової служби, пов’язаних із перебуванням на фронті.
Військовослужбовець оскаржив відмову в суді.
Позиції судів
Житомирський окружний адміністративний суд у червні 2025 року став на бік позивача. Суд визнав відмову органу соцзахисту протиправною та зобов’язав встановити чоловікові статус особи з інвалідністю внаслідок війни і видати відповідне посвідчення.
Однак апеляційний суд скасував це рішення. Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що позивач не довів зв’язку отриманої травми із захистом Батьківщини чи перебуванням на фронті.
Саме ця позиція стала предметом розгляду Верховного Суду.
Також читайте: «Верховний Суд став на бік військовослужбовця у спорі про індексацію виплат»
Що зазначив Верховний Суд
ВС звернув увагу на положення статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до неї до осіб з інвалідністю внаслідок війни можуть належати, зокрема, військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов’язків військової служби чи службових обов’язків, пов’язаних із перебуванням на фронті, а також в інших визначених законом випадках.
При цьому Верховний Суд окремо наголосив: сам факт отримання травми під час військової служби автоматично не надає права на відповідний статус. Необхідно встановити причинний зв’язок між ушкодженням здоров’я та обставинами, які прямо передбачені законодавством.
Водночас помилковим є ототожнення виконання обов’язків військової служби із захистом Батьківщини або участю в бойових діях.
Що вважається виконанням обов’язків військової служби
Суд звернувся до статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Військовослужбовець вважається таким, що виконує обов’язки військової служби, зокрема, на території військової частини або в іншому місці роботи чи занять протягом робочого часу, під час прямування на службу або зі служби, у службових поїздках, під час виконання завдань за наказом командира.
До таких випадків також належать виконання державних обов’язків, рятування людського життя, охорона державної власності, підтримання військової дисципліни та охорона правопорядку.
Таким чином, коло обставин, за яких військовослужбовець вважається таким, що виконує обов’язки військової служби, є ширшим за безпосередню участь у бойових діях або перебування на фронті.
Важливе значення мають висновки ВЛК
У цій справі Верховний Суд звернув увагу на формулювання, зазначені у висновках військово-лікарської комісії та документах МСЕК.
Положення про військово-лікарську експертизу, затверджене наказом Міноборони № 402, передбачає різні формулювання причинного зв’язку травми. Зокрема, окремо застосовуються висновки про те, що поранення, контузія, травма чи каліцтво «пов’язані із захистом Батьківщини» або «пов’язані з виконанням обов’язків військової служби».
Верховний Суд наголосив, що ці формулювання не є взаємозамінними. Тому під час вирішення питання про статус необхідно оцінювати конкретні обставини отримання травми та документи, які підтверджують її причинний зв’язок.
Послуги з військового обліку • Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ
Для довідок: 0 (800) 21 99 77
Чому відмову соцзахисту визнали незаконною
У конкретній справі було встановлено, що позивач отримав травму саме під час виконання обов’язків військової служби. Це підтверджувалося матеріалами справи, висновками ВЛК та документами МСЕК.
Крім того, важливою обставиною стало те, що ще у 2011 році орган соціального захисту визнав ці обставини достатніми для надання статусу та видав посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, а протягом наступних років продовжував його дію.
Тому зміна позиції органу соцзахисту без належного врахування встановлених раніше обставин була визнана необґрунтованою.
У підсумку Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду.
Висновок
Рішення Верховного Суду важливе для розмежування двох понять: «виконання обов’язків військової служби» та «захист Батьківщини/участь у бойових діях». Вони не є тотожними, а тому відсутність участі військовослужбовця безпосередньо в бойових діях сама по собі не означає відсутності підстав для статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас кожна ситуація потребує окремої оцінки: ключовими є обставини отримання травми, причинний зв’язок, висновки ВЛК і медичні документи, а також відповідність конкретного випадку вимогам статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Джерело: Судово-юридична газета
