Частина І. Читати продовження >
ПРАВОВІ ФОРМИ ЗАЛУЧЕННЯ ДО ПРАЦІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
Сільське господарство – особлива галузь економіки, яка суттєво відрізняється від інших галузей. Це пов’язано як із специфікою господарювання, унікальними природно-біологічними факторами галузі, що використовує землі сільськогосподарського призначення як основний і незамінний засіб виробництва, так і з призначенням продовольчої продукції як життєзабезпечувального фактора для всього суспільства. Тому праця у цій сфері об’єктивно потребує особливого правового регулювання.
В останні роки часів колишнього Радянського Союзу в аграрному секторі економіки було дві форми власності: державна і колгоспно-кооперативна. На базі державної форми власності виробництвом сільськогосподарської продукції займалися радгоспи, інші державні сільськогосподарські підприємства, а на базі колгоспно-кооперативної – колгоспи. Праця в радгоспах регулювалася нормами трудового законодавства, а в колгоспах – нормами спеціального, так званого колгоспного, законодавства, основу якого становив Примірний статут колгоспу.
Із здобуттям Україною незалежності було прийнято низку законодавчих актів, спрямованих на запровадження приватної форми власності, приватизацію державного майна, припинення державної монополії на землю. Цими актами також передбачено паювання сільськогосподарських угідь, переданих у власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам. Радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства були перетворені у колективні сільськогосподарські підприємства з видачею кожному члену цих сільськогосподарських утворень сертифіката про право на земельну частку (пай).
Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 року № 1529/99 (далі – Указ № 1529) був завершений процес паювання земель і реформування колективних сільськогосподарських підприємств із створенням на основі приватної власності на землю таких сільськогосподарських виробничо-господарських формувань, як:
– акціонерні товариства;
– товариства з обмеженою відповідальністю;
– приватно-орендні підприємства;
– селянські (фермерські) господарства;
– сільськогосподарські кооперативи;
– особисті селянські господарства та ін. (ст. 3 Указу № 1529).
На сьогодні в аграрному секторі економіки збереглися й державні підприємства. Основну їх частку становлять підприємства, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування сільськогосподарських товаровиробників. Інші – сільськогосподарські товаровиробники, які зберегли форму господарювання, тобто не були реорганізовані або приватизовані. Чинне законодавство передбачає також і комунальні сільськогосподарські підприємства.
Особливості праці в сільському господарстві полягають у тому, що така праця має сезонний характер, виробництво залежить від природно-кліматичних та географічних умов, основним засобом виробництва є земля. Це, у свою чергу, впливає на розподіл робочого часу та часу відпочинку, трудових обов’язків працівників. Крім того, членами сільськогосподарських виробничих кооперативів і фермерських господарств можуть бути неповнолітні працівники, які потребують додаткових гарантій та захисту з боку держави, зокрема, встановлення скороченого робочого часу, збільшення часу відпочинку, підвищеної заробітної плати, заборони залучення до робіт з важкими і шкідливими умовами праці тощо.
Законодавчими актами, що визначають статус та правове становище приватних (кооперативних) сільськогосподарських виробничо-господарських формувань, передбачається, що трудові відносини в таких формуваннях зазвичай ґрунтуються на основі праці їх членів. У разі виробничої потреби вони мають право залучати до роботи інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Згідно зі статтею 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Особливості праці членів кооперативів та їх об’єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, інвалідів надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
 | Звернути увагу |
Трудові відносини за своїм характером і змістом поділяються на:
– відносини у сфері організації праці;
– відносини з дотримання дисципліни праці;
– відносини у сфері оплати праці;
– відносини у сфері охорони праці та дотримання техніки безпеки й виробничої санітарії.
Нижче детально розглянемо особливості регулювання трудових договорів та робочого часу працівників сільськогосподарських виробничо-господарських формувань.
ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
Особливості укладення трудових договорів, їх види і термін дії залежать від ба¬гатьох факторів, зокрема:
– виду, форми власності та спеціалізації господарського формування;
– категорії працівників, з якими укладається договір, тощо.
Особливістю трудових договорів, що укладаються в аграрному секторі економіки, насамперед є те, що відповідними законами, що визначають статус та правове становище сільськогосподарських виробничо-господарських формувань, роботодавцям зазвичай надається право (а в окремих випадках – встановлено обов’язок) укладати їх у формі контракту. Зокрема:
– відповідно до частини 4 статті 65 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним може укладатися контракт, у якому визначається строк найму, права, обов’язки і відповідаль¬ність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення, інші умови найму за погодженням сторін.
Варто зазначити, що для керівників підприємств, у т. ч. і сільськогосподарських, які перебувають у державній власності, контрактна форма трудового договору є обов’язковою. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19 березня 1993 року № 203 (далі – Постанова № 203) такі контракти укладають міністерства, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства. Крім того, з керівниками підприємств, раніше обраними чи призначеними на посаду, також укладаються або переукладаються контракти.
| Звернути увагу |
Постановою № 203 затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, а також рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений цим Положенням. Згідно з пунктом 3 Положення контракт може укладатися на строк від одного до п’яти років;
| Звернути увагу |
– Законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI (далі – Закон № 514) передбачена можливість укладення контракту з членами наглядової ради акціонерного товариства. Разом з тим ці особи можуть працювати і за звичайними трудовими договорами (з ними також можуть укладатися цивільно-правові договори). Такі договори або контракти від імені товариства підписує голова виконавчого органу або інша уповноважена загальними зборами особа на умовах, затверджених рішенням загальних зборів. У разі укладення з членом наглядової ради товариства цивільно-правового договору такий договір може бути оплатним або безоплатним (ч. 3 ст. 51 Закону № 514). Дія договору (контракту) з членом наглядової ради припиняється у разі припинення його повноважень.
На відміну від членів наглядової ради, з кожним членом виконавчого органу акціонерного товариства в обов’язковому порядку укладається контракт, який від імені товариства підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою (ч. 5 ст. 58 Закону № 514);
| Звернути увагу |
– частиною 2 статті 2 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 року № 469/97-ВР передбачено, що загальні принципи, поняття та норми утворення, забезпечення функціонування, управління та ліквідації сільськогосподарського кооперативу і кооперативних об’єднань, контроль за їх діяльністю, права та обов’язки їх членів, формування майна, фондів, цін і тарифів на продукцію та послуги, а також трудові відносини у таких кооперативах та об’єднаннях регулюються Законом України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 року № 1087-IV (далі – Закон № 1087). Відповідно до частини другої статті 34 цього Закону для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк або на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту.
Відповідно до статті 104 Господарського кодексу України та статті 16 Закону № 1087 правління кооперативу може наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльністю кооперативу, який не може бути членом кооперативу. Виконавчий директор виконує свої функції на умовах контракту, який укладає з ним правління кооперативу;
– статтею 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 року № 2114-XII (далі – Закон № 2114) передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство має право вільного найму працівників з укладенням з ними трудового договору або контракту;
– статтею 27 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV (далі – Закон № 973) передбачено, що трудові відносини у фермерському господарстві ґрунтуються на основі праці його членів та регулюються статутом. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Такі договори (контракти) у письмовій формі (додаток) від імені господарства відповідно до статті 4 цього Закону укладає голова фермерського господарства. У цих договорах (контрактах) визначається їх строк, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо). Трудові відносини осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), регулюються законодавством України про працю. Видача трудових книжок членам фермерського господарства і громадянам, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), та їх ведення здійснюються відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.
Законом України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 ро¬ку № 742-IV надається право громадянам вести особисте селянське господарство, тобто здійснювати господарську діяльність без створення юридичної особи, індивідуально або із залученням осіб, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у т. ч. й у сфері сільського зеленого туризму. Відповідно до статті 7 цього Закону члени особистого селянського господарства мають право укладати особисто або через уповноважену особу будь-які угоди, що не суперечать законодавству, а отже, можуть укладати трудові договори відповідно до статті 241 КЗпП з метою використання найманої праці для ведення особистого селянського господарства і виступати як роботодавці – фізичні особи.
Форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядок реєстрації такого договору затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260.
| Звернути увагу |
Вид трудового договору, термін його дії та форма обираються роботодавцем залежно від категорії працівників, з якими цей договір укладається, а також характеру та змісту виконуваних ними робіт.
Контрактна форма трудового договору допускається лише у випадках, прямо передбачених законами. Строковий трудовий договір відповідно до частини другої статті 23 КЗпП може укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. В інших випадках має укладатися звичайний трудовий договір на невизначений строк.
Відповідно до частини першої статті 24 КЗпП письмова форма трудового договору є обов’язковою:
– при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
– при укладенні контракту;
– у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі;
– при укладенні трудового договору з неповнолітнім;
– при укладенні трудового договору з фізичною особою;
– в інших випадках, передбачених законодавством України. Зокрема, частиною 3 статті 27 Закону № 973.
ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ТРУДОВИХ ДОГОВОРІВ НА СЕЗОННІ РОБОТИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
З огляду на те, що сільськогосподарські роботи переважно мають сезонний характер, в аграрному секторі досить поширеним є укладення сезонних трудових договорів.
Статтею 7 КЗпП передбачено, що особливості регулювання праці сезонних працівників установлюються законодавством. До сьогодні в Україні (у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) діє Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-IX (далі – Указ № 310).
Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 (далі – Список).
Цей Список включає лише певні види робіт в окремих галузях.
Згідно з пунктом 3 Списку в сільському господарстві сезонними є роботи:
– в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на виро¬щуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин;
– на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.
Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Він укладається на строк, що не перевищує три¬валості сезону. У свою чергу, тривалість сезону не може перевищувати шести місяців.
Отже, сезонними вважаються лише ті роботи, що характеризуються двома такими ознаками:
– містяться в спеціальному Списку;
– тривалість яких не перевищує шести місяців.
Не вважатиметься сезонною робота, тривалість якої хоч і не перевищує шести місяців, але вона не включена до спеціального Списку, або навпаки: включена до Списку, але триває понад шість місяців.
При укладенні сезонного трудового договору працівник має бути про це попереджений. У наказі про прийняття на роботу слід зазначити про сезонний характер трудового договору (ст. 3 Указу № 310). По-рушення цієї вимоги означає, що трудовий договір укладено на невизначений строк.
На працівників, зайнятих на сезонних роботах, поширюється дія законодавства України про працю з винятками, установленими Указом № 310.
Приклад
Працівник приймається на роботу, пов’язану із вирощуванням та збиранням зернових культур. За характером роботи трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Оскільки зазначена робота не міститься у Списку, з працівником, якщо не передбачено можливості укладення контракту, укладається договір на ви¬значений строк, установлений за погодженням сторін (п. 2 частини першої ст. 23 КЗпП), а якщо конкретний строк визначити неможливо — на час виконання певної роботи (п. 3 частини першої ст. 23 КЗпП). У цьому випадку трудові відносини регулюватимуться лише загальним законодавством про працю, тобто правила Указу № 310 діяти не будуть.
Державна служба зайнятості здійснює направлення до сільськогосподарських підприємств на сезонні роботи громадян, які звернулися до служби за сприянням у працевлаштуванні. Переважне право на участь у сезонних роботах мають громадяни, зареєстровані як безробітні. Після закінчення трудового договору вони мають право на перереєстрацію в службі зайнятості (Положення про порядок організації сезонних робіт, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 578).
Типову форму контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 року № 597.
При укладенні контракту з працівником, крім керівника підприємства, що перебуває в державній власності, роботодавець має керуватися Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170. Типова форма контракту з працівником затверджена наказом Міністерства праці України від 15 квітня 1994 року № 23.
Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), який не перевищує шести місяців (ст. 1 Указу № 310).
Додаток
Зразок письмового трудового договору між фермерським господарством і працівником
ТРУДОВИЙ ДОГОВІР № 8
| м. Київ | «20» березня 2013 року |
Фермерське господарство «Мрія» в особі голови Проценка Сергія Івановича, який діє на підставі Статуту господарства, зареєстрованого в Смілянській райдержадміністрації Черкаської області 12 березня 2002 року за № 003452, іменоване далі Роботодавець, з однієї сторони, і громадянином Зінченко Олександром Даниловичем, 15 січня 1955 року народження, що проживає за адресою: 20721, с. Балаклея Смілянського району Черкаської області, вул. О. Гончара, буд. 7, паспорт: серія СН, № 234517, виданий Смілянським РУ ГУ МВС України в Черкаській області 12 жовтня 2000 року, ідентифікаційний номер 1234421096, іменований далі Працівник, з другої сторони, уклали цей
Договір про таке:
1. Цей Договір є безстроковим, що укладається на невизначений строк, і регулює трудові відносини між Працівником і Роботодавцем.
2. Робота за цим Договором для Працівника є основною.
3. Режим роботи Працівника, тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюються законодавством про працю та Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють в господарстві.
4. Працівник зобов’язується виконувати функції водія легкового автомобіля відповідно до розробленої і затвердженої в установленому порядку Посадової інструкції з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові.
5. Роботодавець зобов’язується:
а) виплачувати Працівникові заробітну плату в розмірі, встановленому підпунктом «ґ» пункту 7 цього Договору, двічі на місяць: 5 та 20 числа кожного місяця. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні;
б) забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю та охорону праці;
в) надати Працівникові в користування для виконання трудових обов’язків телефон стільникового зв’язку та здійснювати фінансування на його обслуговування в розмірі 100 грн. на місяць;
г) забезпечити Працівника безплатно спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту згідно з установленими нормами.
6. За угодою сторін Працівникові встановлюється:
а) ненормований робочий день;
б) випробування з метою перевірки Працівника роботі, яка йому доручається, строком на один місяць;
в) щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні;
г) щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 6 календарних днів;
ґ) заробітна плата в розмірі: тарифної ставки – 15 грн. за годину фактично відпрацьованого часу та доплат і надбавок, передбачених законодавством про оплату праці, Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 роки.
7. Працівник підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню за рахунок Роботодавця в порядку, визначеному законодавством.
8. Працівник дає згоду на обробку його персональних даних, що використовуються в межах трудового законодавства.
9. Усі відносини, що виникають між сторонами внаслідок укладення цього Договору, регулюються законодавством про працю України, галузевою угодою та цим Договором.
10. Спори з виконання умов цього Договору вирішуються в порядку, визначеному законодавством України.
11. Цей Договір набуває чинності з часу його підписання.
12. Договір складено у двох однакових примірниках, один з яких зберігається у Роботодавця, другий – у Працівника.
Підписи сторін:
| Роботодавець: Проценко | Працівник: Зінченко |
М. П.
Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 5, 2013)
Автор: Микола БОЙКО,
доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка
