Актуальні запитання:
- Які гарантії мають особи з інвалідністю?
- Які особливості гарантій особам з інвалідністю під час воєнного стану?
- Якими документами працівник має підтвердити свій статусу особи з інвалідністю?
- Чи несе відповідальність роботодавець, якому не було відомо про факт встановлення працівнику інвалідності?
Заборона дискримінації осіб з інвалідністю
Відповідно до Конституції України (далі — Конституція), загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації.
Особа з інвалідністю — особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Відповідно до статті 43 Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з статтею 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.
Стаття 21 КЗпП визначає рівність трудових прав громадян України та недопущення дискримінації у сфері праці.
Так, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників, зокрема залежно від стану здоров’я та інвалідності.
Також дискримінація за ознакою інвалідності забороняється відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон № 875).
Згідно з Конвенцією про права осіб з інвалідністю (ратифіковано Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI «Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї»; далі — Конвенція) дискримінація за ознакою інвалідності означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у т. ч. відмову в розумному пристосуванні.
Особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі — ОМС) та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду (ст. 14 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»; далі — Закон № 5207).
Особи, винні в порушенні вимог законодавства про запобігання та протидію дискримінації, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність (ст. 16 Закону № 5207).
Хоча законодавством не встановлено вимоги щодо обов’язку особи з інвалідністю повідомляти про свій статус при працевлаштуванні, така особа має бути сама зацікавлені у тому, щоб повідомити про це роботодавця.
Крім того, і роботодавець має знати про такий статус працівника. Це обумовлено тим, що особа з інвалідністю має гарантії та права, які роботодавець має забезпечувати.
Гарантії працівникам — особам з інвалідністю
Відповідно до Конвенції держави-учасниці визнають право осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими.
Це право отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю.
Реалізація права на працю
Держави-учасниці забезпечують і заохочують реалізацію права на працю, зокрема тими особами, які отримують інвалідність під час трудової діяльності, шляхом ужиття, у т. ч. в законодавчому порядку, належних заходів, спрямованих, зокрема, на таке:
a) заборону дискримінації за ознакою інвалідності стосовно всіх питань, які стосуються всіх форм зайнятості, зокрема умов прийому на роботу, наймання та зайнятості, збереження роботи, просування по службі та безпечних і здорових умов праці;
b) захист прав осіб з інвалідністю нарівні з іншими на справедливі й сприятливі умови праці, зокрема рівні можливості й рівну винагороду за працю рівної цінності, безпечні та здорові умови праці, зокрема захист від домагань, та задоволення скарг;
c) забезпечення того, щоб особи з інвалідністю могли здійснювати свої трудові й профспілкові права нарівні з іншими;
d) надання особам з інвалідністю можливості для ефективного доступу до загальних програм технічної та професійної орієнтації, служб працевлаштування та професійного й безперервного навчання;
e) розширення на ринку праці можливостей для працевлаштування осіб з інвалідністю та просування їх по службі, а також надання допомоги в пошуку, отриманні, збереженні та відновленні роботи;
f) розширення можливостей для індивідуальної трудової діяльності, підприємництва, розвитку кооперативів і організації власної справи;
g) працевлаштування осіб з інвалідністю у державному секторі;
h) стимулювання наймання осіб з інвалідністю у приватному секторі за допомогою належних стратегій і заходів, які можуть включати програми позитивних дій, стимули та інші заходи;
i) забезпечення особам з інвалідністю розумного пристосування робочого місця;
j) заохочення набуття особами з інвалідністю досвіду роботи в умовах відкритого ринку праці;
k) заохочення програм професійної та кваліфікаційної реабілітації, збереження робочих місць і повернення на роботу для осіб з інвалідністю.
Держави-учасниці забезпечують, щоб особи з інвалідністю не утримувалися в рабстві чи в підневільному становищі й були захищені нарівні з іншими від примусової чи обов’язкової праці.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Закон України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» визначає гарантії щодо виконання індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (далі — ІПР).
ІПР особи з інвалідністю — комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здатності особи до виконання певних видів діяльності, в якій також зазначаються види діяльності, протипоказані особі з інвалідністю для здійснення трудової діяльності, визначені у рекомендаціях за результатами комплексної оцінки обмежень життєдіяльності особи (ст. 1 Закону № 2961).
Відповідно до статті 23 Закону № 2961 ІПР особи з інвалідністю є обов’язковою для виконання органами виконавчої влади, ОМС, реабілітаційними закладами, підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство), в яких навчається, працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Особа з інвалідністю має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу компенсаторів обмежень життєдіяльності особи, передбачених її ІПР, від її частини або від усієї програми.
Спеціальні робочі місця
Закон № 875 визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини та громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями й інтересами.
Законом № 875 особам з інвалідністю передбачено відповідні гарантії.
СТВОРЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ
Підприємства за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю
ЗАБОРОНИ
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи або в інших установлених законом випадках стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ст. 17 Закону № 875)
Забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в т. ч. з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій у сфері зайнятості.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Стаття 18 Закону № 875
Підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані:
- виділяти та створюватиробочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т. ч. спеціальні робочі місця;
- створюватидля таких осіб умови праці з урахуванням ІПР;
- забезпечуватиінші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством;
- надаватидержавній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2023 року № 553
Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю
Для підприємств, т. ч. підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю(ст. 19 Закону № 875).
Підприємства, фізичні особи, які використовують найману працю, створюють безпечні та не шкідливі для здоров’я умови праці, вживають заходів до запобігання інвалідності та відновлення працездатності осіб з інвалідністю.
У разі працевлаштування особам з інвалідністю забезпечують розумне пристосування робочих місць.
Розумне пристосування — внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, необхідних і підхожих модифікацій і коректив, що не становлять непропорційного чи невиправданого тягаря, для цілей забезпечення реалізації або здійснення особами з інвалідністю нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод (Конвенція).
За особами з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, які проходять професійну реабілітацію, у т. ч. професійну підготовку і перепідготовку згідно з ІПР, якщо з моменту встановлення інвалідності минуло не більше року, зберігається середній заробіток за попереднім місцем роботи із зарахуванням пенсії по інвалідності протягом строку, передбаченого програмою.
У таких випадках відшкодування витрат з урахуванням сплачених сум пенсій здійснюється підприємством чи фізичною особою, яка використовує найману працю, під час роботи в яких настала інвалідність (ст. 25 Закону № 875).
Гарантії для осіб з інвалідністю, визначені КЗпП
Відповідні гарантії для осіб з інвалідністю визначено і КЗпП. Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно, зокрема від інвалідності (ст. 21 КЗпП).
Відповідно до статті 26 КЗпП не встановлюється випробування при прийнятті на роботу осіб з інвалідністю.
Однак, відповідно до статті 2 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
ДОСТРОКОВЕ РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ
Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП)
ЗБЕРЕЖЕННЯ МІСЦЯ РОБОТИ
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 частини першої ст. 40 КЗпП)
ПЕРЕВАГА В ЗАЛИШЕННІ НА РОБОТІ
При рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни (ст. 42 КЗпП)
Особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон № 3551), надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік (ст. 772 КЗпП).
НЕ ДОПУСКАЄТЬСЯ
Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (ст. 172 КЗпП)
ВОЄННИЙ СТАН
У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (ст. 8 Закону № 2136)
Згідно зі статтею 172 КЗпП у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок:
- організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій;
- встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.
Гарантії для осіб з інвалідністю, визначені законодавством про відпустки
Закон України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам…
Ще більше корисних ексклюзивних матеріалів від провідних експертів й аналітиків знайдете на шпальтах електронного журналу «КАДРОВИК.UA» № 8-2025. Статті доступні тільки для передплатників видання.
Повний текст статті Вадима Буднікова «Документи, що підтверджують інвалідність у 2025 році» з поясненнями читайте в електронному журналі «КАДРОВИК.UA».
Джерело «КАДРОВИК.UA»
