Підвищення кваліфікації у вихідний день: як правильно оформити

Рішення

У статті 122 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 695 «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» встановлено, що для таких працівників зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи за час навчання.

Якщо працівник направляється на навчання у вихідний день, цей день також підлягає оплаті в розмірі середньої заробітної плати. Про це зазначає Міністерство соціальної політики України в листі від 2 жовтня 2019 року № 1437/0/206-19 «Щодо оплати вихідного дня, в який працівника було направлено на навчання».

Водночас деякі фахівці з трудового права вважають, що направлення працівника на навчання у вихідний день є неправомірним. Це вони пояснюють тим, що залучення працівників на навчання за направленням підприємства у вихідний день законодавством не передбачене, і тому воно має розглядатися як залучення до роботи у вихідний день, адже згідно зі статтею 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучати окремих працівників до роботи в такі дні можна тільки за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині 2 статті 71 КЗпП, а саме:

• для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;
• для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;
• для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;
• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Якщо навчання відбувається в іншому населеному пункті, на практиці таке навчання іноді оформлюють як службове відрядження, хоч Міністерство фінансів України в листі від 20 травня 2013 року № 31-07230-16-27/15177 «Про службові відрядження» зауважує, що направлення працівника на навчання, зокрема на семінар, не є службовим відрядженням. Тому в наказі про службове відрядження його метою зазначають не проходження навчання (участь у семінарі), а отримання інформаційно-консультаційних послуг для підприємства. Про отримання інформаційно-консультаційних послуг свідчитиме відповідний договір про надання таких послуг й акт про надані послуги.

У цьому разі також керуються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі — Інструкція № 59), яка є обов’язковою для підприємств, установ, організацій (підприємство) бюджетної сфери і може слугувати орієнтиром для комерційних підприємств, де як локальний нормативний акт можуть затверджувати Положення про службові відрядження.

Зауважимо, що в пункті 9 розділу І Інструкції № 59 зазначено, що якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. Своєю чергою, у частині 1 статті 72 КЗпП зазначено, що робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі в подвійному розмірі.

Також у випадку службового відрядження працівникові виплачуються добові, оплачується проїзд, відшкодовуються витрати на проживання. Якщо ж оформлюється направлення на підвищення кваліфікації, також оплачується проїзд і відшкодовуються витрати на проживання (якщо не надано гуртожиток), але добові не виплачуються.

Наведені думки окремих фахівців варто мати на увазі, адже й відповідний працівник (якщо він є «конфліктним») може бути незадоволений направленням його на навчання у вихідний день, і тому може спробувати відмовитися від навчання у вихідний день або вимагати за це подвійну заробітну плату, що може призвести до трудового спору. З іншого боку, багато працівників зацікавлені в підвищенні своєї кваліфікації за рахунок роботодавця (оплати їм відповідного навчання), і тому можуть погодитися на навчання у вихідний день навіть без будь-яких матеріальних компенсацій за це.

Направлення на навчання (підвищення кваліфікації) оформлюється відповідним наказом (додаток).

Зразок наказу

ВИСНОВОК:

Отже, про направлення працівника підприємства на навчання, зокрема підвищення кваліфікації, потрібно видати відповідний наказ. На час навчання за працівником зберігається середня заробітна плата. Тож наведений у ситуації варіант оформлення навчання працівника за визначених умов є цілком правильним. Можливим варіантом, якщо навчання проходить в іншому населеному пункті, є оформлення працівникові відрядження на час проходження навчання.

Для позначення перебування працівника на навчанні в табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489; далі — Табель) не передбачено спеціальної відмітки. Водночас типова форма № П-5 є рекомендованою, тому за необхідності підприємство має право змінювати її за умови збереження передбачених нею показників щодо явок і неявок працівників, доповнювати графами й кодами, необхідними для обліку робочого часу. Наприклад, у відповідних випадках у Табелі можна зробити позначки «ВД» (цифровий код «07») — відрядження, «ІН» (цифровий код «22») — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, «ПК» — підвищення кваліфікації тощо.

Вигідна ціна! Річна передплата на журнал «КАДРОВИК.UA».