Передплати журнал

Праця осіб, які поєднують стаціонарну форму навчання з трудовою діяльністю


Нині досить часто студенти вищих навчальних закладів (ВНЗ), аспіранти, учні професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), які навчаються на стаціонарних відділеннях закладів освіти, одночасно розпочинають трудову діяльність, улаштовуючись працювати на підприємства, в установи та організації (далі – підприємство). Розглянемо особливості трудових відносин між підприємством-роботодавцем та студентом (аспірантом, учнем)-працівником.

Форма працевлаштування

Якщо студент (аспірант, учень) навчається на стаціонарному (очному) відділенні навчального закладу, то виконувати трудові обов’язки у роботодавця він може лише у вільний від навчання час:

– у будні дні – після занять (увечері або під час «вікон» у розкладі занять);

– у вихідні дні;

– у період канікул.

Від часу та тривалості виконання трудових обов’язків залежатиме режим роботи таких працівників та відповідно оплата.

Одначе передусім важливо дати відповідь на такі запитання:

– Де зберігатиметься трудова книжка працівника-студента (аспіранта, учня) – за місцем роботи чи за місцем навчання?

– Який статус (основного працівника чи сумісника) матиме працівник-студент (аспірант, учень)?

Почнемо з ведення трудових книжок. Звернімося до пункту 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція № 58): «Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів». Однак цей пункт Інструкції № 58 розглядає випадок, коли, вступаючи на навчання до закладу освіти, студент (аспірант, учень) уже має трудову книжку. Тобто до навчання в навчальному закладі він десь працював, але перед початком навчання звільнився з роботи, внаслідок чого йому видали трудову книжку, яку він і подав до навчального закладу. Запис у трудову книжку про час навчання заклад освіти зможе зробити, лише коли особа завершить навчання.

Розглянемо окремі приклади.

Приклад 1 

Прибувши на навчання до закладу освіти, студент (аспірант, учень) не мав трудової книжки, а трудову діяльність розпочав у період стаціонарного навчання в навчальному закладі. 

 

Приклад 2 

Вступивши на стаціонарне навчання до закладу освіти, студент (аспірант, учень) не припиняє працювати. (Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 роботодавець має право віддати трудову книжку працівникові тільки після звільнення працівника з роботи, отже, щоб подати трудову книжку в навчальний заклад, працівникові доведеться звільнитися з роботи). 

 

Наголошуємо, що ні в Умовах прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 2 вересня 2008 року № 802, ні в Типових правилах прийому до професійно-технічних навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 6 червня 2006 року № 441, нема вказівки про те, що під час вступу до ВНЗ та ПТНЗ абітурієнти повинні подавати трудові книжки. Своєю чергою, в постанові Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 та в Інструкції № 58 не вказано, що заклади освіти зобов’язані оформляти та вести трудові книжки на студентів (учнів), які в них навчаються.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформлюється не пізніше як за п’ять днів після прийняття на роботу. Майже так само встановлює пункт 2.4 Інструкції № 58 – не пізніше тижневого строку. Хоча в цьому випадку все ж таки слід керуватися нормами КЗпП, оскільки він має більшу юридичну силу, аніж зазначена Інструкція. Трудова книжка, як відомо, повинна зберігатися лише за місцем основної роботи працівника (п. 1.1 Інструкції № 58). І це логічно, адже між студентом та навчальним закладом нема трудових відносин, тому місце навчання не може бути місцем роботи студента (аспіранта, учня).

Отже, у прикладі 1, якщо, прибувши на навчання до закладу освіти, студент (аспірант, учень) не мав трудової книжки, запис у трудову книжку про період навчання (після завершення навчального закладу) буде зроблено за місцем роботи працівника-студента (аспіранта, учня). Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 2.18 Інструкції № 58 такий запис виконується окремим рядком з посиланням на дату та номер відповідних документів. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на цьому підприємстві. Такої самої думки дотримується Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 26 жовтня 2005 року № 09-503 (далі – Лист № 09-503): запис у трудову книжку про навчання працівника робить підприємство та засвідчує печаткою.

У прикладі 2 запис про навчання у ВНЗ (аспірантурі, ПТНЗ) у трудову книжку студента (учня) буде зроблено за місцем його роботи – так, як описано у випадку 1. Увесь час навчання трудова книжка такої особи зберігатиметься за місцем основної роботи. Запис про час навчання в трудову книжку може зробити і заклад освіти (за аналогією зі згаданим вище п. 2.16 Інструкції № 58) – якщо під час навчання студент (аспірант, учень) звільнився з роботи та приніс трудову книжку до навчального закладу.

Відповідь на питання про основного працівника чи сумісника, котрим вважатиметься за основним місцем роботи працівник-студент (аспірант, учень), дає ціла низка листів та судове рішення, які містять думку з цього приводу офіційних органів, а саме: листи Міністерства праці та соціальної політики України № 09-503 та від 12 березня 2007 року № 66/06/186-07, лист Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 20 серпня 2003 року № 013-1229-22, постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13. Загальний висновок, викладений у цих документах, такий: робота за трудовим договором осіб, які поєднують її зі стаціонарною формою навчання, не є сумісництвом, тому вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним місцем роботи.

Режим робочого часу

Режим робочого часу працівника-студента (аспіранта, учня) залежатиме від того, у який час він зможе виконувати трудові обов’язки. Якщо такий працівник зможе працювати вечорами, кілька годин упродовж дня або кілька днів впродовж тижня (тобто у вільний від навчання час), тоді з працівником укладатиметься звичайний трудовий договір з режимом роботи неповного робочого дня або неповного робочого тижня. Згідно зі статтею 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Якщо студент (аспірант, учень) працевлаштовується на роботу на період канікул, тоді, скоріш за все, термін його роботи обмежуватиметься якимось конкретним календарним періодом, а тому з таким працівником оформлятиметься строковий трудовий договір.

Працівники-студенти (аспіранти, учні) мають такі самі трудові права та обов’язки, як і інші звичайні працівники. Одначе, приймаючи на роботу студентів перших курсів та учнів ПТНЗ, роботодавцям треба пильнувати, оскільки серед таких працівників можуть виявитися неповнолітні особи1. А щодо неповнолітніх працівників законодавством України передбачено особливі вимоги для їх працевлаштування та виконання ними трудових обов’язків.

(1 Неповнолітніми вважаються особи, що не досягли 18 років (ст. 187, 188 КЗпП).) 

 

Так, згідно зі статтею 188 КЗпП неповнолітніх осіб, яким не виповнилося 16 років, заборонено приймати на роботу. Винятком тут можуть бути особи, які досягли 15 років, якщо є згода на це одного з батьків або осіб, що їх заміняють. Крім того, за згодою одного з батьків або осіб, що їх заміняють, можна приймати на роботу й 14-річних учнів професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у вільний від навчання час. Робота таких неповнолітніх працівників повинна бути легкою, не завдавати шкоди їхньому здоров’ю та не порушувати навчального процесу.

Згідно зі статтею 24 КЗпП трудовий договір з неповнолітнім працівником обов’язково повинен укладатися в письмовій формі.

Також обов’язковою умовою є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП). Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд – щороку до досягнення ними 21 року відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246 (далі – Порядок № 246).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі – Закон № 2694) та пунктом 2.21 Порядку № 246 за період проходження обов’язкового щорічного медичного огляду за неповнолітнім працівником зберігатиметься місце роботи (посада) та середня заробітна плата. Одначе це не стосується випадку, коли неповнолітній проходить медичний огляд під час прийняття на роботу.

Згідно зі статтею 169 КЗпП організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов’язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець. Крім того, згідно з частиною 5 статті 69 Господарського кодексу України роботодавець зобов’язується забезпечити сприятливі умови праці неповнолітнім працівникам та залучати їх до роботи переважно в денний час.

Також згідно зі статтею 189 КЗпП роботодавці, в яких працюють неповнолітні, повинні вести спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати народження. Це робиться, аби визначити коло працівників, які мають право на пільги, встановлені законодавством для неповнолітніх, та контролювати терміни користування такими пільгами.

Виконання трудових обов’язків неповнолітніми

Приймаючи на роботу неповнолітніх працівників, випробування не встановлюють (ст. 26 КЗпП).

Згідно зі статтею 187 КЗпП в трудових відносинах такі працівники прирівнюються в правах до повнолітніх.

А пунктом 1 частини першої статті 51 КЗпП для неповнолітніх працівників віком від 16 до 18 років встановлено скорочену тривалість робочого часу – 36 год. на тиждень; для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 год. на тиждень. Для учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, тривалість робочого часу не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому пункту 1 статті 51 КЗпП для осіб відповідного віку.

Згідно зі статтею 193 КЗпП для неповнолітніх робітників віком до 18 років встановлюються норми виробітку з розрахунку норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років.

Разом з тим роботодавець повинен пам’ятати про обмеження, встановлені законодавством щодо залучення неповнолітніх працівників до окремих видів робіт. А саме, заборонено:

– залучати неповнолітніх працівників до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні (ст. 55, 63, 192 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694);

– застосовувати працю неповнолітніх осіб на важких роботах та на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (ст. 190 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694)2;

– залучати неповнолітніх осіб до підіймання та переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП, ст. 11 Закону № 2694) (див. додаток).

(2 Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджений наказом МОЗ України від 31 березня 1994 року № 46.

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов’язаних з важкими роботами і роботами зі шкідливими або небезпечними умовами праці, встановлено Положенням, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 30 грудня 1994 року № 130.) 

 

Додаток

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми
(затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України
від 22 березня 1996 року № 59)

Неповнолітніх осіб забороняється призначати на роботи, пов’язані винятково з підійманням, утриманням або переміщенням важких речей. Одначе неповнолітні, які не мають медичних протипоказань (що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом), допускаються до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей. Неповнолітні особи віком до 15 років не допускаються до тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей.

Загальна тривалість робочого часу неповнолітніх працівників віком 14–15 років не повинна перевищувати 24 год. на тиждень, а для осіб віком 16–17 років – 36 год. на тиждень. При цьому обов’язково повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти– або шестиденного робочого тижня. В загальному порядку, робота неповнолітніх працівників з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

Під час визначення віку неповнолітнього враховуються повні календарні роки, відраховані від дати народження. Розраховуючи вагу вантажу, який повинні підіймати та переміщувати неповнолітні працівники, потрібно також ураховувати вагу тари та упаковки. Вага окремого вантажу та сумарна вага вантажу, який повинні підіймати та переміщувати підлітки, не повинна перевищувати граничних норм, зазначених у таблицях 1, 2.

Таблиця 1

Граничні норми підіймання та переміщення вантажів підлітками
під час короткочасної і тривалої роботи

Календарний вік, років 

Гранична норма ваги вантажу (кг) 

Короткочасна робота 

Тривала робота 

юнаки 

дівчата 

юнаки 

дівчата 

14 

2,5 

– 

– 

15 

12 

8,4 

4,2 

16 

14 

11,2 

5,6 

17 

16 

12,6 

6,3 


Показники, наведені в таблиці 1, слід розуміти так:

– короткочасною роботою вважається 1–2 підняття та переміщення вантажу протягом 1 год. робочого часу, зазначеного у статтях 51, 52 КЗпП;

– тривалою вважається робота, під час якої використовується більш ніж 2 підняття та переміщення вантажу протягом зазначеного періоду часу. При цьому докладене м’язове зусилля під час утримання або переміщення вантажу з використанням засобів малої механізації не повинно перевищувати граничної норми ваги вантажу, тривалість такого зусилля не повинна бути більшою за 3 хв., а відпочинок – не менше 2 хв.

Таблиця 2

Граничні норми сумарної ваги вантажу для підлітків у розрахунку на 1 год. робочого часу

Календарний вік, років 

Сумарна вага вантажів (кг), що підіймаються (переміщуються) при виконанні роботи 

з рівня робочої поверхні 

з підлоги 

юнаки 

дівчата 

юнаки 

дівчата 

14 

10 

3,5 

15 

48 

12 

24 

16 

160 

40 

80 

20 

17 

272 

72 

130 

32 


Сумарна вага вантажу, що підіймає (переміщує), виконуючи роботу, неповнолітній працівник, розраховується як добуток ваги вантажу та кількості його підйомів (переміщень). При цьому висота підіймання не повинна перевищувати 1 м, а відстань переміщення вантажу вручну не повинна бути більшою ніж 5 м.

Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень стола, верстата, конвеєра тощо. 

 

Крім того, працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, заборонено, хоч би й тимчасово, переводити на іншу роботу без їхньої згоди навіть у випадках, коли роботодавець має право переводити працівників на іншу роботу без їхньої згоди, – такі випадки передбачено частиною другою статті 33 КЗпП3.

(3 Нагадаємо: до випадків, коли роботодавець має право без згоди працівника переводити його на іншу безпечну для його здоров’я роботу, не обумовлену трудовим договором, належать випадки: для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей (ст. 33 КЗпП).) 

 

Щорічна відпустка

Чинним законодавством не встановлено якихось пільг чи обмежень у наданні щорічних відпусток особам, які поєднують роботу зі стаціонарною формою навчання. Одначе, якщо серед таких осіб є неповнолітні, для них пільги щодо надання щорічних відпусток існують.  

Для неповнолітніх працівників, котрі не досягли вісімнадцятирічного віку, тривалість щорічної основної відпустки становить 31 календарний день. Це встановлено статтею 75 КЗпП та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі – Закон № 504). >>>

Щорічна основна відпустка повної тривалості надається неповнолітньому працівникові за його бажанням у зручний для нього час (ст. 195 КЗпП, ст. 10 Закону № 504). Поза тим, згідно зі статтею 195 КЗпП та статтею 10 Закону № 504 неповнолітньому працівникові може надаватися щорічна відпустка повної тривалості в перший рік його роботи на підприємстві, навіть якщо він ще не відпрацював шість безперервних місяців на цьому підприємстві. Для цього неповнолітньому працівникові потрібно лише подати заяву.

Згідно зі статтею 80 КЗпП та статтею 11 Закону № 504 особам віком до 18 років заборонено не надавати протягом робочого року щорічні відпустки повної тривалості. А також заборонено замінювати будь-які види відпусток неповнолітнього працівника грошовою компенсацією (ст. 24 Закону № 504).

Оплата праці

Якщо працівник-студент (аспірант, учень) працює в режимі неповного робочого часу (на що є відповідний наказ по підприємству), то згідно зі статтею 56 КЗпП оплачуватися його праця повинна пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Проте якщо особа, яка поєднує роботу зі стаціонарною формою навчання, відпрацьовує на підприємстві повну місячну норму робочого часу або виконує повну місячну норму виробітку (як-от, у випадку роботи повного робочого дня (тижня) за строковим трудовим договором), тоді згідно зі статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР місячна нарахована заробітна плата такого працівника не може бути нижчою від законодавчо встановленого рівня мінімальної заробітної плати.

А ось щодо оплати праці неповнолітніх працівників законодавством (зокрема, ст. 194 КЗпП) передбачено деякі особливості. Так, неповнолітнім працівникам, яким встановлено скорочену тривалість робочого часу, при погодинній формі оплати праці заробітна плата виплачується в такому самому розмірі, як і дорослим працівникам відповідних категорій, котрим установлено повну тривалість робочого часу.

Якщо оплачується праця за відрядними розцінками, заробітна плата неповнолітнім працівникам розраховується за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їхньої щоденної роботи скорочується проти тривалості щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. При цьому підприємствам дозволено встановлювати їм доплати до заробітної плати.

Звільнення з роботи

Звільняти з роботи працівників-студентів (аспірантів, учнів) можна із тих самих причин, що й інших працівників підприємства. Спеціальних обмежень у звільненні працівників цієї категорії законодавством не передбачено, окрім випадку, коли з роботи звільняється неповнолітній працівник.

Розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що дальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП).

А згідно зі статтею 198 КЗпП розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей.

Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках, не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП, а саме:

– змін в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

– виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи;

– поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Виплати по страхових випадках

Допомога з тимчасової непрацездатності

На відміну від часу навчання в закладах освіти, період трудової діяльності осіб, які поєднують стаціонарну форму навчання з роботою, включається до страхового стажу. Особливістю в цьому випадку є те, що розмір страхового стажу особи надалі впливатиме на розмір виплати допомоги з тимчасової непрацездатності за листком непрацездатності такої особи. Адже згідно з пунктом 9 статті 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі – Закон № 2240) страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і за який сплачено страхові внески.

Оскільки із заробітної плати осіб, які поєднують стаціонарну форму навчання з роботою, утримуються та нараховуються внески у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а стипендія зазначеними внесками не обкладається, час трудової діяльності таких осіб зараховуватиметься в страховий стаж.

Звернути увагу 

Згідно зі статтею 37 Закону № 2240 допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам виплачуватиметься залежно від страхового стажу в таких розмірах від середньої заробітної плати (доходу):

– 60 % – якщо страховий стаж застрахованої особи становить не більше п’яти років;

– 80 % – якщо страховий стаж застрахованої особи становить від п’яти до восьми років;

– 100 % – якщо страховий стаж застрахованої особи становить понад вісім років. 

 

Відшкодування з Фонду соціального страхування від нещасних випадків

Окремо звернемо увагу на страховий випадок, коли з особою, яка навчається в закладі освіти (студентом, учнем, аспірантом), стався нещасний випадок. Чи має право така особа на виплату відшкодування моральної та матеріальної шкоди від Фонду соціального страхування від нещасних випадків? Із цього приводу є офіційна думка Міністерства освіти і науки України в листі від 21 жовтня 2007 року № 10/2-476.

Учні, студенти під час виконання трудових обов’язків на виробничій практиці зараховуються до штату підприємства, отримують заробітну плату, у них відраховують кошти у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд), тому в разі настання нещасного випадку вони мають право на відшкодування моральної і матеріальної шкоди від Фонду. Одначе відшкодування не виплачуватиметься, якщо нещасний випадок із такими особами стався під час навчально-виховного процесу.

Це пояснюється тим, що зазначені особи під час навчання не сплачують внески до Фонду, тому не є застрахованими особами, а відтак – не можуть розраховувати на відшкодування з Фонду.

Якщо ж такі особи паралельно із навчанням працюють за трудовим договором та отримують заробітну плату, з якої утримуються та перераховуються соціальні внески до Фонду, вони є застрахованими особами і в разі настання нещасного випадку під час виконання трудових обов’язків можуть розраховувати на відшкодування з Фонду.

Варто зазначити, що виплату відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам та членам їхніх сімей з 1 січня 2008 року було припинено попри час настання страхового випадку (п. 44 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI). Проте Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 таку заборону визнано неконституційною, тому виплату моральної (немайнової) шкоди поновлено.

Стипендія

Особи, які навчаються в закладах освіти (серед них і ті, які поєднують стаціонарне навчання з роботою), мають право на отримання стипендії. Джерелами виплати стипендії можуть бути:

– загальний фонд державного бюджету – якщо особи навчаються в межах підготовки кадрів за державним замовленням;

– кошти юридичних та фізичних осіб – згідно з угодами, укладеними між закладом освіти та фізичними або юридичними особами.

Виплата стипендії особам, які навчаються в закладах освіти, здійснюється згідно з Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882 (далі – Порядок № 882).

Стипендії, які виплачуються за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, можуть бути академічними та соціальними.

До академічних стипендій належать:

– ординарні (звичайні стипендії);

– стипендії Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, які призначаються учням, студентам і курсантам за результатами навчання, розміри та порядок призначення яких визначається окремими нормативними актами;

– іменні, або персональні, стипендії навчального закладу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 882 звичайні академічні стипендії залежать від успішності навчання:

– учнів денної форми навчання ПТНЗ;

– студентів денної форми навчання ВНЗ I–IV рівнів акредитації, крім осіб, які навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістрів державного управління;

– курсантів денної форми навчання ВНЗ цивільної авіації, морського і річкового транспорту, Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості.

На підставі наказу про зарахування до навчальних закладів та наукових установ призначаються академічні стипендії:

– учням 8–12 класів середніх спеціальних музичних шкіл-інтернатів і середніх художніх шкіл;

– учням I–II курсів училищ фізичної культури;

– слухачам підготовчих відділень консерваторій та студій підготовки акторських кадрів;

– клінічним ординаторам;

– аспірантам і докторантам, які навчаються з відривом від виробництва (крім аспірантів та докторантів, розмір стипендії яких визначено Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень про прийом, стажування слухачів та працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, а також переліку органів, де проводиться стажування слухачів Національної академії» від 14 квітня 2004 року № 468).

Соціальні стипендії виплачуються особам, які навчаються в закладах освіти і потребують соціального захисту (дітям-сиротам, «чорнобильцям», дітям-інвалідам та іншим пільговим категоріям) та яким за підсумками навчання не призначено академічну стипендію. Соціальні стипендії виплачують заклади освіти в межах коштів, призначених для виплати стипендії.

Стипендії виплачуються один раз на місяць.

Крім того, згідно з пунктом 7 Порядку № 882 задля підвищення життєвого рівня та заохочення за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній і науковій діяльності навчальний заклад 10 % коштів, передбачених для виплати стипендій, використовує для надання учням, студентам, курсантам, клінічним ординаторам і аспірантам, які навчаються за державним замовленням, матеріальної допомоги та заохочення.

Виплата стипендій, матеріальної допомоги та заохочень здійснюється на підставі розробленого закладом освіти положення про порядок використання коштів, передбачених для здійснення таких виплат. Питання призначення всіх стипендій, матеріальних допомог та заохочень розглядає стипендіальна комісія закладу освіти, до складу якої, окрім керівника, представників фінансових підрозділів, деканів факультетів (завідувачів відділеннями), входять також представники профспілкових та самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 882 коштом юридичних та фізичних осіб стипендії можуть виплачуватися учням, студентам, курсантам, слухачам, клінічним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між закладами освіти та фізичними або юридичними особами, в яких передбачено умову виплати стипендії.

Звернути увагу 

Особі, котра навчалася згідно з угодою, укладеною між закладом освіти та фізичною або юридичною особою, і згодом була переведена на навчання за державним замовленням, призначається академічна або соціальна стипендія. Виплачується така стипендія за результатами попереднього семестрового контролю з місяця, що настає за датою зарахування особи відповідно до наказу керівника закладу освіти. 

 

Оподаткування податком з доходів фізичних осіб заробітної плати, виплаченої за місцем роботи особі, яка поєднує стаціонарне навчання в закладі освіти із трудовою діяльністю

Порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб (далі – ПДФО) заробітної плати працівників-студентів (учнів, аспірантів) та утримання з неї соціальних внесків здійснюється на загальних підставах.

Згідно з пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV (далі – Закон № 889) ставка ПДФО становить 15 % від об’єкта оподаткування. До оподатковуваного доходу (заробітної плати) працівника-студента (учня, аспіранта) може застосовуватися загальна податкова соціальна пільга в розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (в розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону № 889). У 2009 році розмір загальної податкової соціальної пільги становить 302,50 грн. >>>

Крім того, за умови дотримання зазначених нижче умов нарахована заробітна плата працівника-студента (учня, аспіранта) може зменшуватися на підвищений розмір податкової соціальної пільги. Право такого працівника на підвищений розмір пільги залежить від того, чи отримує він стипендію, грошове чи майнове (речове) забезпечення з бюджету в разі навчання в закладі освіти.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 6.3.3 пункту 6.3 статті 6 Закону № 889, якщо працівник є студентом, учнем, ад’юнктом, ординатором та отримує протягом звітного податкового місяця одночасно стипендію, грошове чи майнове (речове) забезпечення з бюджету, тоді він не має права на податкову соціальну пільгу до інших доходів (якими в цьому разі є заробітна плата за місцем роботи).

Якщо ж працівник не отримує з бюджету стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення чи отримує їх не з бюджетних джерел – він має право на застосування підвищеної податкової соціальної пільги в розмірі згідно з підпунктом «е» підпункту 6.1.2 пункту 6.1 статті 6 Закону № 889. А саме: в розмірі 150 % від загальної податкової соціальної пільги (у 2009 році розмір цієї підвищеної податкової соціальної пільги становить 453,75 грн.).

Звернути увагу 

Податкова соціальна пільга (як звичайна, так і в підвищеному розмірі) застосовується до доходів, отриманих працівником із джерел на території України від одного роботодавця, за умови:

– якщо розмір нарахованої заробітної плати не перевищує розміру місячного мінімального прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на початок звітного року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2009 році цей розмір становить 940 грн. і діє протягом усього 2009 року);

– подання заяви на застосування податкової соціальної пільги та довідки з навчального закладу про те, що працівник навчається та не отримує стипендії з бюджету. 

Матеріали до теми


Судова практика розгляду трудових спорів під час воєнного стану: надання відпустки без збереження заробітної плати, призупинення трудових відносин, виплата заборгованості із заробітної плати
У зв’язку з прийняттям 15 березня 2022 року Закону України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ...
Активність під час пошуку роботи: що варто й не варто робити, щоб зацікавити роботодавця
Роботодавці цінують ініціативних співробітників, але чи так само гарно вони ставляться до тих, хто проявляє ініціативу під час пошуку роботи ...