Приймаємо на сезонні роботи. Поетапні дії кадрової служби. Частина 1

1-й ЕТАП. Визначення належності роботи до сезонних робіт

Статтею 7 КЗпП України передбачено, що особливості регулювання праці тимчасових і сезонних працівників встановлюються законодавством. На сьогодні в Україні є чинним (у частині, що не суперечить Конституції України та законодавству України) Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ (далі — Указ № 310). Відповідно до статті 1 цього Указу сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов можуть виконуватися лише протягом певного періоду (сезону), що не має перевищувати шести місяців.
Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278 (далі — Список).

Сезонний трудовий договір є різновидом строкового трудового договору. Він укла­дається на строк, що не перевищує тривалості сезону, яка, у свою чергу, не може перевищувати шести місяців. Отже, сезонними вважаються роботи, які характеризуються двома такими ознаками:

• – містяться в Списку;
• – їх тривалість не перевищує шести місяців.

Таким чином, не вважатиметься сезонною робота, яка не включена до Списку, навіть якщо її тривалість не перевищує шести місяців. Це стосується і випадку, коли робота міститься в Списку, але триває понад шість місяців.

2-й ЕТАП. Подання документів для працевлаштування

Традиційно при укладенні трудового договору, особливо в усній формі, крім необхідних документів, особа, яка працевлаштовується, подає відповідну заяву про свій намір працевлаштуватися. Це стосується і працевлаштування на сезонну роботу. Заява про прийняття на сезонну роботу (додаток 1) складається в довільній формі і повинна містити такі реквізити:

• адресат (посада, прізвище, ініціали посадової особи, уповноваженої приймати на роботу, — у давальному відмінку);
• заявник (прізвище, ім’я, по батькові у родовому відмінку, місце фактичного проживання та місце проживання за дер­жавною реєстрацією, номер телефону й інші засоби зв’язку);
• назва документа (заява);
• зміст заяви (формулюється прохання про прийняття на сезонну роботу, зокрема, зазначаються: місце роботи, трудова функція (посада чи професія, спеціальність, кваліфікація), початок дії трудового договору. А оскільки договір на сезонну роботу є строковим трудовим договором — вказується також термін його дії. Він може визначатися конкретною датою (наприклад: з 1 квітня 2011 року до 30 вересня 2011 року), а якщо неможливо визначити конкретну дату  — певним періодом (наприклад: на період сезону з вирощуваннята збирання баштанних культур; переробки цукрових буряків і цукроваріння тощо);
• перелік документів, що додаються;
• дата і підпис заявника.

Перелік необхідних документів, що подаються при укладенні трудового договору, визначено в частині другій статті 24 КЗпП. Відповідно до цієї норми та інших норм чинного законодавства при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Із записів, що містяться в трудовій книжці, власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) може отримати інформацію, яка певною мірою характеризує працівника, зокрема, про: місце та періоди трудової діяльності, підстави звільнення працівника, застосування до нього заходів заохочення. Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 без трудової книжки приймаються на роботу лише ті особи, які працевлаштовуються вперше.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі — Інструкція № 58), на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за основним місцем роботи. Слід зазначити, що сезонна робота може бути для працівника як основною роботою, так і роботою за сумісництвом.

Згідно з пунктом 6 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1984 року № 213, коли особа приймалася на роботу вперше, вона повинна була подати довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-експлуатаційною організацією, сільською, селищною радою, вуличним комітетом. Тепер таку довідку подавати не потрібно. За часів Радянського Союзу її подавали з метою виявлення осіб, що ухилялися від суспільно корисної праці, та унеможливлення заведення працівниками кількох трудових книжок. Із запровадженням в Україні персоніфікованого обліку платників внесків до Пенсійного фонду України значення трудової книжки як основного документа про трудову діяльність працівника втрачається.

При влаштуванні на роботу, крім трудової книжки, працівник зобов’язаний також пред’явити:

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Для іноземців та осіб без громадянства документом, що посвідчує особу, є посвідка на проживання. Неповнолітні, яким ще не виповнилось 16 років, подають свідоцтво про народження;
• військовий квиток (подають військовослужбовці, звільнені з військової служби), приписне свідоцтво (подають призовники);
• довідку про звільнення (подають звільнені з місць відбування кримінального покарання);
• довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі;
• свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Документи про освіту (професійну підготовку) обов’язково подаються лише тоді, коли це потрібно для допуску до відповідної роботи. В інших випадках їх подання необов’язкове, однак воно може стати вагомим аргументом на користь доцільності прийняття на роботу певного працівника.

У передбачених законодавством випадках при прийнятті на роботу працівник зобов’язаний також подати довідку про стан здоров’я. Так, відповідно до статті 191 КЗпП усі особи, яким не виповнилося 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному оглядові.

Відповідно до Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, проводяться обов’язкові попередні (до прийняття на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) профілактичні медичні огляди працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

• – визначення стану здоров’я працівника й реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;
• – виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, і запобігання виробничо зумовленим і професійним захворюванням (отруєнням).

Для окремих категорій осіб, які влаштовуються на роботу, законодавством може передбачатися подання й інших, крім зазначених вище, документів. Наприклад, іноземці та особи без громадянства, що тимчасово проживають на території України, подають дозвілслужби зайнятості на працевлаштування.

Приймаючи особу на керівну посаду чи посаду, пов’язану з матеріальною відповідальністю, в господарське товариство, роботодавець зобов’язаний зробити відповідний запит до органів Міністерства внутрішніх справ України щодо наявності непогашеної судимості закрадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, оскільки відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року № 1576-XII особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть обіймати у товариствах керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Стаття 25 КЗпП забороняє роботодавцеві вимагати від осіб, які працевлаштовуються, відомості про їх партійну й національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством. Трапляються випадки, коли при прийнятті на роботу роботодавець вимагає від працівника подання довідок про навчання, попередню роботу, забезпеченість житловою площею, наявність реєстрації місця проживання чи перебування, склад сім’ї, роботу за сумісництвом тощо. Зрозуміло, що такі вимоги є незаконними.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (у редакції Закону України від 13 січня 2011 року № 2938-VI, набув чинності 10 травня 2011 року) не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.

3-й ЕТАП. Укладення трудового договору

Укладення трудового договору — це встановлена чинним законодавством процедура погодження, підписання та оформлення трудового договору, внаслідок чого працівник і роботодавець набувають прав і беруть на себе обов’язки, встановлені законодавством про працю. Основні трудові права працівників викладено в статтях 43–45 Конституції України й статтях 2 і 21 КЗпП, у яких, з-поміж іншого, зазначено, що право громадян України на працю, тобто на отримання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, зо­кре­ма право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Працівники мають право на:

• – відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки;
• – здорові і безпечні умови праці;
• – об’єднання в професійні спілки;
• – вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку;
• – участь в управлінні підприємством, установою, організацією;
• – матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу по безробіттю;
• – звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством;
• – інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 139 КЗпП працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір, а роботодавець, у свою чергу, повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту (ст. 141 КЗпП).

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Порядок укладення трудового договору залежить від:

– категорії осіб, яких приймають на роботу (неповнолітні, особи з обмеженою працездатністю тощо);

– умов праці (важкі, шкідливі та ін.);

– підстав виникнення правовідносин (у результаті виборів, перемога в конкур­сі, направлення навчального закладу чи служби зайнятості тощо);

– особливостей роботи (допуск до дер­жавної таємниці) та інших чинників.

Трудовий договір може укладатися як в усній, так і в письмовій формі. З метою забезпечення захисту трудових прав і законних інтересів працівника статтею 24 КЗпП передбачено випадки, у яких дотримання його письмової форми є обов’язковим.

Зокрема:

– при організованому наборі працівників. Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про переселення сімей у сільську місцевість та організований набір робітників» від 11 жовтня 1991 року № 253 в місцях організованого набору робітників державна служба зайнятості за дорученням підприємств, установ і організацій укладає з особами, яких направляють на роботу, трудові договори на визначений строк. Робота за такими договорами зазвичай передбачає переїзд в іншу місцевість, тому вони мають містити факультативні умови соціально-побутового характеру, які потребують письмового закріплення в договорі;

– при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічнимиумовами й умовами підвищеного ризику для здоров’я. До таких робіт належать роботи, зазначені в розділі ХХІ «Роботи, які виконуються в особливих природних географічних і геологічних умовах» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1290). До районів з умовами підвищеного ризику для здоров’я віднесено, наприклад, територію, радіоактивно забруднену внаслідок Чорнобильської катастрофи;

– при укладенні контракту. Контракт, відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП, є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, зокрема дострокового, можуть установлюватися угодою сторін. Для чіткого виконання зазначених умов вони мають бути письмово закріплені в договорі;
– у випадках, коли працівникнаполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі. Тобто незалежно від виду трудового договору працівник має право вимагати укласти договір у письмовій формі, якщо він убачає в цьому свій інтерес. І роботодавець не вправі відмовити такому працівникові;
– при укладенні трудового договору з неповнолітніми. Неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років. Це специфічна категорія працівників, яка потребує застосування відповідних заходів щодо захисту їх трудових прав. Слід зазначити, що факт укладення трудового договору з неповнолітньою особою змінює її правовий статус. Зокрема, відповідно до статті 35 Цивільного кодексу України особі, яка досягла шістнадцятирічного віку і працює за трудовим договором, може бути надано повну цивільну дієздатність;
– при укладенні трудового договору з фізичною особою. У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з часу фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 року № 260 (ст. 241 КЗпП).
Це не вичерпний перелік. Письмовий трудовий договір може укладатися і в інших передбачених законодавством випадках. Наприклад, трудовий договір, що містить зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці, також укладається в письмовій формі.
Письмова форма трудового договору передбачає детальний виклад обов’язків як працівника, так і роботодавця щодо забезпечення виконання умов трудового договору. До такого договору зазвичай включаються як умови, передбачені законодавством, так і умови, встановлені за угодою сторін.
Як правило, письмовий трудовий договір складаєтьсяудвохпримірниках і підписується сторонами. Він може бути завірений печаткою підприємства. Один примірник договору зберігається у працівника, тому в разі відсутності у нього договору в письмовій формі вважається, що трудовий договір укладено в усній формі.

З особами, яких приймають на роботи (призначають на посади), безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, за умови, що такі працівники досягли вісімнадцятирічного віку, відповідно до статті 1351 КЗпП можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Перелік посад і робіт, які заміщуються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затверджені постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24, яка є чинною в Україні й на сьогодні. З іншими працівниками, посади яких чи роботи, які вони виконують, не зазначені в згаданому вище Переліку, договори про повну матеріальну відповідальність укладатися не можуть.

4-й ЕТАП.Оформлення трудового договору

Відповідно до статті 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця про прийняття працівника на роботу. Підписаний керівником підприємства (організації) наказ (розпорядження) оголошується працівникові під розписку.

При укладенні трудового договору на сезонну роботу працівник має бути про це попереджений. У наказі (розпорядженні) проприйняття на роботу (додаток 2) потрібно зазначити, що працівника приймають на сезонну роботу (ст. 3 Указу № 310). Порушення цієї вимоги означає, що з працівником укладено трудовий договір на невизначений строк.

На працівників, зайнятих на сезонних роботах, поширюється дія законодавства України про працю з винятками, встановленими Указом № 310.

Під оформленням трудового договору розуміється також процедура внесення у відповідні документи, які мають юридичне значення для працівника, точних відомостей про працівника, його посаду, спеціальність, кваліфікацію, дату й підстави прийняття на роботу, звільнення тощо. Записи мають вноситися у строки, встановлені законодавством.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції № 58 трудові книжки, з-поміж інших, ведуться і на сезонних працівників. Відповідно до пунктів 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці про прийняття на роботу вносяться роботодавцем після видання наказу (розпорядження), але не пізніше п’яти днів, у загальному порядку, встановленому пунктом 2.14 Інструкції № 58.

Згідно з абзацом другим пункту 2.19 цієї Інструкції працівникам, які зайняті на сезонних роботах у тих галузях народного господарства, де чинним законодавством допускається підсумовування періодів сезонної роботи та збереження безперервного трудового стажу при поверненні в установлений строк на сезонну роботу після міжсезонної перерви, у графі 3 розділу «Відомості про роботу» трудової книжки робиться запис: «Безперервний стаж роботи зберігається».

З кожним записом, що вноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення і звільнення, роботодавець відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 58 зобов’язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці працівника (типова форма № П-2, затверджена наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656; додаток 3*), у якій має повторюватися відповідний запис із трудової книжки (вкладиша до неї) (додаток 4*).

Список сезонних робіт і сезонних галузей

1. Лісова промисловість і лісове господарство

Добування живиці, барасу і ялинкової сірки.
Заготівля пньового осмолу.
Заготівля лика.
Лісокультурні роботи — підготовка ґрунту, посів і садіння лісу, догляд за лісовими культурами, робота в лісорозсадниках.
Лісозахисні і протипожежні роботи — боротьба з шкідниками і хворобами лісу, прокладання мінералізованих смуг, чергування на пожежних вишках, наземне пожежне патрулювання лісів.
Заготівля насіння.
Збирання і переробка харчових продуктів лісу.
Польові лісовпорядні роботи.

2. Торф’янапромисловість

Болотяно-підготовчі роботи.
Добування, сушіння та збирання торфу.
Ремонт і обслуговування технологічного обладнання в польових умовах.

3. Сільськегосподарство

Робота в овочівництві, садівництві, виноградарстві, буряківництві, хмелярстві, на вирощуванні і збиранні картоплі, тютюну, кормів, баштанних культур, лікарських рослин.
Робота на інкубаторно-птахівничих та міжгосподарських інкубаторних станціях.

4. Переробні галузі промисловості

Робота на підприємствах переробки плодоовочевої продукції.
Робота на підприємствах цукрової галузі промисловості.
Первинне виноробство.

5. Санаторно–курортні заклади і заклади відпочинку

Роботи, пов’язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку.

6. Транспортно–дорожній комплекс
Авіаційні роботи в сільському та лісовому господарствах.

Нормативно–правові акти, якими регулюється
порядок проведення медичного огляду

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам, і Порядок проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559

Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і Перелік медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465

Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, та Порядок проведення обов’язкового профілактичного наркологічного огляду громадян, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246

Правила проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 23 липня 2002 року № 280

_______________________________________________________

*Додатки 3 і 4 у вкладених файлах. Доступ до них мають лише зареєстровані користувачі, які авторизувалися на сайті (увійшли в систему під своїм логіном і паролем).

Частина 2