Передплати журнал

Про професійну назву роботи: формулюємо правильно (у запитаннях і відповідях)


Чи є однорідними професії прибиральника і гардеробника? Чи можна передбачити для одного робітника суміщення функцій прибиральника і гардеробника?

Професійно-класифікаційна система України не передбачає застосування терміна «однорідні професії». У запитанні йдеться, мабуть, про можливу тотожність функцій прибиральника і гардеробника.

Національний класифікатор України «Класифікатор професій ДК 003:2010» (далі — КП) містить професійну назву роботи «Гардеробник» (код КП 9152) (підклас «Швейцари та сторожі») та низку професійних назв робіт прибиральників, серед них:

  • Прибиральник виробничих приміщень (код КП 9132);
  • Прибиральник службових приміщень (код КП 9132);
  • Прибиральник територій (код КП 9162);
  • Прибиральник у ливарних цехах (код КП 9322);
  • Прибиральник відходів металургійного виробництва (код КП 9322);
  • Прибиральник гарячого металу (код КП 9322);
  • Прибиральник сміттєпроводів (код КП 9161);
  • Прибиральник шлаку та оборотних матеріалів (код КП 9322),

які належать до таких підкласів КП: 9132 «Підсобні робітники та прибиральники в конторах, готелях та інших установах», 9162 «Двірники та подібні до них чорнороби», 9322 «Найпростіші професії в промисловості (інші, крім складальних, ручні роботи)» тощо. Зазначимо, що відповідно до положень розділу 3 КП «Основні положення» підкласи професій формуються за ознаками спеціалізації.

Отже, беручи до уваги принципи структурної побудови державного стандарту України, яким є КП, — гардеробник і прибиральник(и) мають неоднакову професійну спеціалізацію.

Розглянемо кваліфікаційні характеристики професії «Гардеробника» і, скажімо, професії «Прибиральника виробничих приміщень», «Прибиральника службових приміщень» та «Прибиральника територій» (кваліфікаційні характеристики яких містяться у розділі 2 «Професії робітників» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП). Висновок щодо їх неоднакової професійної спеціалізації підтверджується (див. таблицю).

 

Таблиця

Кваліфікаційна характеристика професії (витяг)

Гардеробник Прибиральник

«Приймає на зберігання верхній одяг, головні убори, взуття та інші особисті речі від працівників і відвідувачів підприємства (установи). Видає одяг та інші речі працівникові або відвідувачу за пред’явленим жетоном… Забезпечує збереження речей, зданих на зберігання працівниками або відвідувачами підприємства (установи)»

«Прибирає в цехах та інших виробничих приміщеннях відходи виробництва і сміття… Готує мийні й дезінфікувальні розчини для миття підлоги, стін, вікон та стель» (прибиральник виробничих приміщень).

«Прибирає службові приміщення адміністративних будівель, коридори, сходи, санвузли, туалети, квартири. Витирає пил, підмітає і миє вручну або за допомогою машин і пристроїв стіни, підлогу, віконні рами і скло, дверні блоки, меблі та килимові вироби» (прибиральник службових приміщень).

«Підмітає проїжджу частину доріг і тротуари вулиць, чистить їх від снігу та льоду, посипає піском. Поливає бруківку, тротуари, зелені насадження, клумби та газони. Періодично промиває і дезінфікує вуличні урни, очищає їх від сміття» (прибиральник територій)

 

Отже, як видно з таблиці, професійні функції гардеробника і прибиральника (за напрямами роботи) не є тотожними і будь-яке їх порівняння помилкове і некоректне.

Зазначимо, що відповідно до частини другої статті 21 КЗпП України працівник вправі реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці укладенням трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін, Крім того, беручи до уваги особливості штатного розпису, структурні перетворення, скорочення штатів, раціональний розподіл праці або інші причини, пов’язані з виробничою потребою, коло завдань та обов’язків, виписаних у кваліфікаційних характеристиках до професій робітників, може розширюватися під час розроблення робочих інструкцій роботами, завданнями та обов’язками, передбаченими для різноманітних груп професій, рівними або нижчими за складністю, виконання яких не потребує іншої кваліфікації.

Таким чином, питання суміщення професій, розширення кола завдань та обов’язків за конкретними професіями або переведення працівника на іншу роботу (скажімо, з роботи гардеробником на роботу прибиральником) залежать від узгодження позицій між робітником і роботодавцем за умов дотримання вимог законодавства України.

Підприємство радіотехнічної промисловості потребує введення професії з підготовки, організації і контролю виробництва. Чи відповідатиме нормам КП професійна назва роботи «радіотехнік-конструктор-технолог»?

Класифікатор професій містить професійні назви робіт: «Радіотехнік» (код КП 7243), «Конструктор (інші галузі інженерної справи)» (код КП 2149.2), «Технолог» (код КП 3119). Ці професійні назви віднесено до таких професійних угруповань КП: «Кваліфіковані робітники з інструментом», «Професіонали» та «Фахівці» відповідно, якими передбачено різні освітньо-кваліфікаційні вимоги та ступінь відповідальності. Так, за загальноприйнятими підходами:

  • «Технолог» — це працівник, який на певному напрямі роботи самостійно розробляє певні технологічні процеси, визначає стадії виробництва; для цієї роботи рівень знань та умінь не може бути нижчим за «бакалавра» (на первинній посаді);
  • «Конструктор» — це працівник, який розробляє проекти виробів, проводить патентні дослідження, визначає показники технічного рівня продукції та виконує інші роботи у сфері інженерної справи (за рівнем знань і умінь — магістр, спеціаліст);
  • «Радіотехнік» — це робітник, який виконує певні роботи з виробництва, налагоджування та випробування радіотехнічних засобів (як робітнича професія, може передбачати освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст» для вищого розряду після підвищення кваліфікації).

Такий самий підхід використовується, наприклад, у «Общероссийском классификаторе профессий рабочих должностей служащих и тарифных разрядов» (мовою оригіналу), де радіотехніка віднесено до розділу «Професії робітників», а конструктора і технолога — до розділу «Посади службовців». У Міжнародній системі класифікації занять (ISCO) міститься професійна назва роботи «Технік, телекомунікації і радіо» (код 3114) (угруповання «Техніки-електронщики і техніки з телекомунікацій»), будь-яких «радіотехніків» нема, як і у проекті ISCO–08, який містить відповідне угруповання «Техніки у галузі електронної техніки (інженерії)».

Отже, запропонований підхід щодо побудови нової професійної назви роботи «радіотехнік-конструктор-технолог» є помилковим.

Звертаємо увагу, що згідно з вимогами Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП у разі виконання працівником робіт, що належать до різних посад, трудовий договір укладається за згодою сторін за посадою, яку визнано основною. Основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими посадами (п. 14 Випуску 1). Разом з тим, розробляючи посадову інструкцію, її можна доповнити розділом «Взаємовідносини (зв’язки) за посадою», в якому визначити коло основних взаємозв’язків працівника з колегами свого та інших структурних підрозділів тощо (п. 7 Випуску 1).

Чи можна віднести професію «Оформлювач вітрин, приміщень та будівель» до професій художніх промислів, ураховуючи, що її віднесено до класу Класифікатора професій «Працівники з надання послуг у сфері мистецтва»?

Класифікатор професій класифікує професійну назву роботи (професію) «Оформлювач вітрин, приміщень та будівель» таким чином:

  • за кодом розділу 5 «Працівники сфери торгівлі та послуг»;
  • за кодом підрозділу 53 «Працівники, що надають інші послуги юридичним та фізичним особам»;
  • за кодом класу 531 «Працівники з надання послуг у сфері мистецтва»;
  • за кодом підкласу 5312 «Працівники, зайняті на декоративних, художніх (дизайнерських) допоміжних роботах у сфері мистецтва».

Тобто, іншими словами, це працівник сфери надання декоративних художніх послуг юридичним та фізичним особам.

Зауважимо, що професійні назви робіт (професії), які належать до сфери, як сказано у запитанні, «художніх промислів», містяться у КП у підрозділі 73 «Робітники в галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування». До цього підрозділу належать, наприклад, такі класифікаційні підкласи:

7321 Виробники керамічних виробів та гончарі;

7324 Розмалювальники скла, кераміки та подібних матеріалів;

7331 Ремісники з ручного оброблення дерева та подібних матеріалів;

7332 Ремісники з ручного оброблення тканини, шкіри та подібних матеріалів тощо.

Як бачимо, класифікаційні угруповання сфери «художніх промислів» складаються переважно з професій ремісників та мають зазвичай виробничий характер.

Отже, за підходами вітчизняної професійно-класифікаційної сфери професійну назву роботи (професію) «Оформлювач вітрин, приміщень та будівель» (код КП 5312) не слід відносити до професій сфери художніх промислів.

Чому Класифікатор професій не враховує потребу застосування професій висококваліфікованих працівників у сфері фізичної реабілітації інвалідів, скажімо, такої професії, як «професіонал з фізичної реабілітації інвалідів»?

Класифікатор професій містить серед іншого професійні назви робіт сфери соціальних та медичних послуг, які напряму чи опосередковано пов’язані з фізичною реабілітацією інвалідів, а саме:

  • Соціальний працівник (код КП 2446.2);
  • Вчитель-реабілітолог (код КП 2340);
  • Фахівець із соціальної допомоги вдома (код КП 2446.2);
  • Фахівець із соціальної роботи (код КП 2446.2);
  • Молодший науковий співробітник (соціальний захист населення) (код КП 2446.1);
  • Фахівець з фізичної реабілітації (код КП 3226);
  • Методист з професійної реабілітації (код КП 3340);
  • Лікар-ортопед-травматолог (код КП 2221.2);
  • Лікар-профпатолог (код КП 2225.2);
  • ікар з лікувальної фізкультури та спортивної медицини (код КП 2229.2) тощо.

Кваліфікаційні характеристики частини із зазначених професій містяться у Випуску 80 «Соціальні послуги» і Випуску 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Завдання та обов’язки означених вище працівників, на нашу думку, повною мірою охоплюють проблеми з фізичної реабілітації інвалідів. Так, наприклад,

  • «Вчитель-реабілітолог»: «Визначає зміст і порядок навчально-реабілітаційної роботи для дітей, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку; співпрацює із фахівцями, які розробляють індивідуальні методи та прийоми корекційно-реабілітаційної роботи: лікарями, психологами, дефектологами; надає консультації з питань корекційно-реабілітаційних процесів; організовує виконання індивідуального плану реабілітаційної роботи з дитиною в установі та сім’ї».
  • «Фахівець із соціальної допомоги вдома»: «На підставі особистої заяви громадянина, карти медичного огляду визначає характер та обсяг обслуговування, якого він потребує; сприяє госпіталізації в лікувальні установи;»
  • «Фахівець із соціальної роботи»: «Подає до відповідних організацій матеріали та документи з догляду, допомоги, лікування, протезування тощо»,
  • «Фахівець з фізичної реабілітації»: «Здійснює реабілітаційні заходи з метою відновлення функцій організму, оптимального фізичного стану та самопочуття осіб з порушеннями опорно-рухового апарату, ортопедичними вадами; консультує родичів та опікунів щодо виявлених порушень і шляхів досягнення особами з обмеженими фізичними можливостями максимальної незалежності, залучає їх до проведення реабілітаційної програми».
  • «Методист з професійної реабілітації»: «Організовує та здійснює навчально-методичну роботу з усіх видів і форм професійної реабілітації людей з обмеженими можливостями відповідно до медичних показань і вимог відповідних міжнародних стандартів; бере участь у перспективному плануванні професійно-реабілітаційного процесу; розробляє і впроваджує корекційно-тренінгові, соціально-адаптаційні, компенсаційні заходи й заняття інвалідів; контролює стан організації професійної реабілітації».
  • «Лікар-профпатолог»: «Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації хворих».
  • «Лікар-ортопед-травматолог»: «Застосовує сучасні методи реабілітації та диспансеризації хворих із захворюваннями й травмами опорно-рухової системи».
  • «Лікар з лікувальної фізкультури і спортивної медицини»: «Забезпечує відновлювальне лікування при патологіях» тощо.

Водночас організаційно-методичну роботу, зокрема із залучення вказаних працівників сфери соціальних та медичних послуг, виконує «Соціальний працівник», освітньо-кваліфікаційними вимогами до якого передбачено диплом магістра або спеціаліста.

Зазначимо, що Міжнародна стандартна класифікація занять (ISCO–88) містить угруповання 2446 «Спеціалісти-професіонали сфери соціальних проблем». Їхні загальні обов’язки тотожні до тих, які містяться у КП, а саме:

  • допомога окремим особам та сім’ям у вирішенні особистих і соціальних проблем;
  • збір інформації, потрібної клієнтам, консультування клієнтів;
  • планування, оцінювання, вдосконалення й розвиток послуг із соціального забезпечення;
  • допомога фізично або психічно неповноцінним людям у отриманні лікування та поліпшення адаптації до громадської діяльності;
  • планування, організація та надання послуг вдома тощо.

Крім того, в ISCO–88 наявні й інші, близькі за змістом до фізичної реабілітації професії медичного спрямування:

  • 2310 Викладач, система вищої освіти / терапія професійних захворювань;
  • 3226 Фахівець з відновлювальної гімнастики;
  • 3226 Терапевт із відновлювання фізичного стану;
  • 3229 Фахівець із лікування професійних захворювань тощо.

Отже, нині проблема професійно-класифікаційного забезпечення робіт з реабілітації інвалідів в Україні відповідно відображена у низці професійних назв робіт сфери соціальних послуг та медичного обслуговування.

Введення нової професійної назви роботи «професіонал з фізичної реабілітації інвалідів» вважаємо недоречним, зокрема, через невизначеність чітких функціональних завдань, обов’язків та відповідних кваліфікаційних вимог до неї, тобто бракує чіткого уявлення про реальне робоче місце цього професіонала.

На наш погляд, у цьому разі слід використати підхід, за якого для освітньо-кваліфікаційного рівня магістра треба застосовувати спеціалізації у підготовці та похідні (уточнювальні) слова у назві професій, а саме:

  • Викладач вищого навчального закладу (сфера фізичної реабілітації) (код КП 2310.2);
  • Викладач професійного навчально-виховного закладу (сфера фізичної реабілітації) (код КП 2320);
  • Викладач професійно-технічного навчального закладу (сфера фізичної реабілітації) (код КП 2320);
  • Викладач із соціальної педагогіки (сфера фізичної реабілітації) (код КП 2340);
  • Молодший науковий співробітник (сфера фізичної реабілітації) (код КП 2446.1) тощо.

Крім того, рекомендуємо застосувати напрям фізичної реабілітації як спеціалізацію до кваліфікаційної характеристики на «Соціального працівника» (код КП 2446.2), що матиме такий вигляд: «Соціальний працівник із фізичної реабілітації інвалідів» (код КП 2446.2) з освітньо-кваліфікаційними рівнями «магістр» і «спеціаліст».

Які уточнювальні слова можна використовувати при оформленні трудової книжки працівника на посаду «Радник», до функцій якого віднесено розгляд правових та управлінських питань у діяльності акціонерного товариства?

Класифікатором професій справді передбачено серед іншого професійну назву роботи «Радник» з кодом КП 2429 (підклас «Інші професіонали в галузі правознавства». На підставі базової професійної назви роботи «Радник» назву професії (посади) можна розширити за допомогою уточнювальних слів (див. примітку 2 до додатка В КП), які характеризують місце роботи, сферу діяльності, виконувані роботи за умови дотримання лаконічного викладення.

Таким чином, уточнювальними словами до професії будуть: «з договірної роботи», «з проведення тендерних торгів», «з питань взаємодії із ЗМІ» тощо. Разом з тим не рекомендуємо застосовувати слова «з правових питань», оскільки цей напрям уже визначено у коді класифікаційного угруповання.

Отже, до трудової книжки працівників, наказів про прийняття на роботу, штатного розпису установи чи організації цілком правомірно можна вносити професійні назви робіт (посад) із кодом КП 2429: «Радник з договірної роботи»; «Радник з проведення тендерних торгів»; «Радник з питань взаємодії із ЗМІ» тощо.

Працівниця, закінчивши у радянські часи медичне училище за спеціальністю «фельдшер-лаборант», постійно працює на посаді «старшого лаборанта ІІІ категорії». Під час оформлення переводу на посаду «старшого лаборанта І категорії» начальник відділу кадрів висунув заперечення, мотивуючи тим, що для цієї посади треба мати освітній рівень бакалавра, який не забезпечується радянським дипломом. Разом з тим медичний коледж (колишнє медичне училище, яке здобуло статус вищого навчального закладу І–ІІ рівня акредитації) тепер випускає бакалаврів. Чи має право працівниця обіймати посаду, для якої в наш час передбачено наявність диплома бакалавра?

Будь-які питання щодо порівняння (тотожності) навчальних програм та відповідно до них освітньо-кваліфікаційних рівнів для випускників одного й того самого навчального закладу, які закінчили його у різні терміни (із наданням відповідних письмових довідок), належить до компетенції Міністерства освіти науки молоді та спорту України.

Чинні кваліфікаційні вимоги до посади «Лаборант (медицина)» містяться у Випуску 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, за такими категоріями:

  • Лаборант вищої кваліфікаційної категорії;
  • Лаборант І кваліфікаційної категорії;
  • Лаборант ІІ кваліфікаційної категорії;
  • Лаборант.

Кваліфікаційними вимогами, зокрема, до посади «Лаборант вищої кваліфікаційної категорії» є: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лабораторна діагностика». Спеціалізація за фахом «Клінічна діагностика». Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.

Зазначимо, що відповідно до Загальних положень до розділу 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП: «Кваліфікаційні категорії підвищуються насамперед тим працівникам, які успішно виконують посадові завдання та обов’язки, творчо і сумлінно ставляться до службових доручень і вимог посадових інструкцій. Присвоєння і підвищення кваліфікаційних категорій працівникам здійснюють комісії з проведення кваліфікаційної атестації» (п. 10 Випуску 1). Особи, що не мають відповідної освіти або стажу роботи, встановлених кваліфікаційними вимогами, але мають достатній практичний досвід та успішно виконують у повному обсязі покладені на них завдання та обов’язки, можуть бути, як виняток, залишені на займаній посаді або призначені на відповідні посади за рекомендацією атестаційної комісії» (п. 11 Випуску 1).

Якщо нема змоги вирішити питання з роботодавцем, працівник може звернутися до органів нагляду за дотриманням законодавства про працю (Державної інспекції України з питань праці або до суду з відповідним позовом.

Чи можна віднести посаду «майстер котельні» до категорії інженерно-технічних працівників?

За часів СРСР майстрів відносили до складу інженерно-технічних працівників промисловості. Така норма була закріплена, наприклад, у «Постановлении Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС «Об утверждении Порядка оплаты труда мастеров и других инженерно-технических работников, включенных в состав укрупненных производственных бригад в промышленности и строительстве» (мовою оригіналу) від 29 грудня 1984 року № 393/24-13.

КП містить професійну назву роботи «Майстер» (код КП 1222.2), від якої за допомогою слів, які уточнюють місце роботи (примітка 2 до додатка В) може утворюватися професійна назва роботи «Майстер котельні» (код КП 1222.2).

Професії майстрів віднесено у КП до групи 1222.2 «Начальники (інші керівники) та майстри виробничих дільниць (підрозділів) у промисловості», яка об’єднує працівників за кваліфікаційним рівнем робіт, що виконуються. Відповідні керівні функції майстрів передбачено у їхніх кваліфікаційних характеристиках. Так, кваліфікаційна характеристика «Майстра виробничої дільниці», яка міститься у розділі 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, передбачає серед іншого, що він:

— «Здійснює згідно з чинними законодавчими і нормативними актами керівництво виробничою дільницею; організовує підготовку виробництва, забезпечує розміщення робітників і бригад, контролює додержання технологічних процесів, оперативно виявляє і ліквідує причини їх порушення; установлює і своєчасно доводить виробничі завдання бригадам і окремим робітникам; проводить виробничий інструктаж робітників, заходи, які забезпечують виконання правил охорони праці, виробничої санітарії, технічної експлуатації устаткування та інструменту, а також контроль за їх додержанням; контролює додержання робітниками правил з охорони праці, виробничої і трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку; організовує роботу з підвищення кваліфікації і професійної майстерності робітників і бригадирів».

Кваліфікаційними вимогами до «Майстра виробничої дільниці» передбачено повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або бакалавра, стаж роботи за фахом — не менше 2 років.

Отже, майстер на підприємстві виконує функції керівника, які потребують відповідної інженерно-технічної підготовки, і, на нашу думку, за кваліфікацією, ступенем відповідальності, притаманними цій посаді завданнями і обов’язками, належить до категорії інженерно-технічних працівників.

Стосовно призначення працівників підприємства на певну посаду, зазначимо, що згідно з пунктом 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Чи можна застосовувати на підприємстві торгівлі такі посади: «головний менеджер з бухгалтерського обліку» і «провідний менеджер з бухгалтерського обліку»?

Класифікатор професій не передбачає застосування професійних назв робіт (посад) «головний менеджер з бухгалтерського обліку» і «провідний менеджер з бухгалтерського обліку».

Водночас КП містить професійні назви робіт (посади) бухгалтерської сфери:

  • Головний бухгалтер (код КП 1231);
  • Бухгалтер (код КП 3433);
  • Бухгалтер (з дипломом спеціаліста) (код КП 2411.2);
  • Бухгалтер-експерт (код КП 2411.2);
  • Бухгалтер-ревізор (код КП 2411.2).

Таким чином, поєднання функцій менеджера і бухгалтера є неприпустимим, оскільки це суперечить положенням статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та підходам вітчизняної професійно-класифікаційної сфери.

Класифікатор професій містить професійну назву роботи «Майстер з ремонту свердловин (капітального, підземного)». Які освітні вимоги передбачено для неї? За яким загальним принципом професії працівників, які мають вищу освіту, відносять до конкретного розділу КП?

Класифікатор професій містить професійну назву роботи «Майстер з ремонту свердловин (капітального, підземного)» із кодом КП 1222.2. Ця професійна назва роботи відноситься до групи 1222.2 «Начальники (інші керівники) та майстри виробничих дільниць (підрозділів) у промисловості». Розділ 1 КП «Керівники», що вміщує вказану групу, щодо кваліфікації працівників є змішаним та охоплює широке коло професій.

Кваліфікаційні вимоги до професійної назви роботи «Майстер з ремонту свердловин (капітального, підземного)», як розділ кваліфікаційної характеристики означеної посади, містяться у Випуску 6 «Видобування нафти та природного газу» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та передбачають: повну або базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (спеціаліст, бакалавр), післядипломну освіту в галузі управління, стаж роботи за професією не менше 2 років.

Тобто освітній рівень «Майстра з ремонту свердловин (капітального, підземного)» передбачається не нижчим, ніж бакалавр. Решта вимог до цієї посади регулюється посадовою інструкцією.

За підходами КП професійні назви робіт працівників, які мають базову вищу освіту, містяться переважно у розділі 3 КП «Фахівці», а працівників, які мають повну вищу освіту, — у розділі 2 КП «Професіонали».

На підприємстві застосовувалися професійні назви робіт, не передбачені Класифікатором професій, а саме: «Системний адміністратор», «Секретар-референт», «Бухгалтер-касир», «Пакувальник», «Технічний працівник». Як правильно зробити записи до трудових книжок цих працівників, привівши їх у відповідність до вимог КП?

Слід звернути увагу, що КП містить, скажімо, такі професійні назви робіт, як:

  • Секретар відповідальний (код КП 1229.1);
  • Адміністратор системи (код КП 2131.2);
  • Бухгалтер (з дипломом спеціаліста)(код КП 2411.2);
  • Бухгалтер-експерт (код КП 2411.2);
  • Бухгалтер-ревізор (код КП 2411.2);
  • Бухгалтер (код КП 3433);
  • Секретар (код КП 4115);
  • Укладальник-пакувальник (код КП 9322);
  • Прибиральник службових приміщень (код КП 9132).

Зауважимо, що згідно із вимогами пункту 2.14 «Інструкції про ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій та посад, зазначених у КП.

Крім того, відповідно до положень розділу 3 КП «Основні положення» на підприємствах, в установах та організаціях записи про роботу вносять в установленому порядку до трудових книжок працівників відповідно до професійних назв робіт, зазначених у додатках А і Б до КП.

Вважаємо, що для внесення виправлень до записів у трудових книжках працівників видається відповідний наказ, скажімо, такого змісту: «Відповідно до вимог Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003: 2010» змінити назву посади… на…». На підставі такого наказу робляться відповідні записи у трудових книжках без посилань на КП.

До яких професій застосовується категорія «провідний»? Чи можна використовувати на підприємстві професійну назву роботи «Провідний фахівець»?

Категорію «провідний» у КП передбачено для професій розділу 2 КП «Професіонали». Для професій розділу 3 «Фахівці» категорію «провідний» у КП не передбачено.

На яких засадах професійні назви робіт «Державний інспектор Державної інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж» і «Державний інспектор з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії» віднесено до розділу 3 КП «Фахівці», а не до розділу 2 «Професіонали»?

Віднесення професійних назв робіт «Державний інспектор Державної інспекції з експлуатації електричних станцій та мереж» (код КП 3439) та «Державний інспектор з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії» (код КП 3439) до розділу 3 «Фахівці» Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010» передбачено:

  • міжнародною практикою ведення класифікаторів професій. Так, Міжнародна стандартна класифікація занять (ISCO–88) у розділі 3 «Спеціалісти і допоміжний персонал» (мала група 315 «Інспектори з безпеки та якості») містить, скажімо, такі професії «інспекторів»:
  • Інспектор, безпека і здоров’я/електрика;
  • Інспектор з якості, електричні вироби;
  • Інспектор з якості, електронні вироби;
  • Інспектор, якість/ промислові процеси;
  • Інспектор, професійна безпека тощо.

До їхніх функціональних завдань та обов’язків належить: контролювати виконання відповідних норм і правил, які стосуються запобігання виникненню небезпеки на об’єктах, консультування та інспектування систем захисту, забезпечення виконання встановлених стандартів, зокрема, під час використання енергоносіїв тощо.

Крім того, виконання державних функцій щодо перевірки платіжних (фінансових) документів, сум виплат передбачено для груп професій малої групи з кодом ISCO–88 344 «Допоміжний персонал з мита, оподаткування та спорідненої державної діяльності».

Разом з тим ISCO–88 містить певний перелік професій, до функціональних обов’язків яких, окрім іншого, належить контроль за показниками лічильників енергії (на газ, електрику тощо) з кодом ISCO 9153, як-от «Контролер даних лічильника». Ця професійна назва роботи класифікується як «найпростіша професія»;

  • національною системою професійної класифікації України. У розділі 3 КП «Фахівці» міститься певна номенклатура державних (і недержавних) інспекторів інших стратегічно важливих для України сфер діяльності із застосуванням терміна «інспектор», як-от:
  • «Державний інспектор з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою» (код КП 3439);
  • «Державний гірничотехнічний інспектор на вугільних шахтах з підземними роботами» (код КП 3449);
  • «Інспектор державний з техногенного та екологічного нагляду» (код КП 3439);
  • «Інспектор державний з пожежного нагляду» (код КП 3439);
  • «Інспектор газотехнічний» (код КП 3152);
  • «Інспектор у вибухонебезпечних виробництвах» (код КП 3152) тощо.

Зауважимо, що відповідно до вимог КП професійні завдання «фахівців» полягають у виконанні спеціальних робіт, пов’язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних наук, а для «професіоналів» — у збільшенні існуючого фонду (обсягу) знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв’язання певних проблем чи в систематизованому викладенні відповідних дисциплін у повному обсязі.

Звертаємо увагу, що у розділі 2 КП «Професіонали» справді серед іншого передбачено професійні назви робіт, які застосовуються у сфері енергетики. Переважно це виробники електроенергії («Інженер з режимів оперативно-диспетчерської служби» з кодом КП 2143.2, «Інженер з ремонту та обслуговування автоматики та засобів вимірювань атомної електростанції» з кодом КП 2144.2), професії виробників, проектувальників електроприладів («Інженер-конструктор (електротехніка)» з кодом КП 2143.2) та інші професії, фахові завдання за якими не передбачають інспекторських, наглядових функцій.

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»

Автор: Олександр НОСІКОВ,
науковий співробітник Державної установи Науково-дослідний інститут
соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України

 

kadrovik.ua

Матеріали до теми


Чи можна прийняти на роботу працівника без документа про освіту?
Ситуація Під час прийняття на посаду секретаря працівник не подав документа про освіту, проте пообіцяв надати диплом, коли забере його ...
Відеоспостереження на підприємстві: як назвати професію
Запитання Які професійні назви робіт пов’язані з роботою із системами відеоспостереження? Чи потрібно розробляти посадову (робочу) інструкцію для працівника, який ...
«Припинення трудових договорів у зв’язку зі смертю працівника або роботодавця»: відповідь на запитання з посібника
Посібник «Припинення трудових договорів у зв’язку зі смертю працівника або роботодавця», який підготувала редакція журналу «КАДРОВИК.UA», містить три модулі: Документи, ...