Професійні таємниці. Нотаріальна таємниця

Нотаріат відіграє важливу роль у здійсненні правозахисної та правоохоронної функції в державі й поруч з іншими інститутами держави забезпечує здійснення конституційного права громадян на юридичну (правову) допомогу, при цьому предмет його діяльності обмежується рамками безспірної цивільної юрисдикції. Тобто нотаріальна діяльність спрямована на надання офіційної сили, вірогідності юридичним правам, фактам і документам. Дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій — принцип нотаріального процесуального права, який гарантує конфіденційність правовідносин нотаріуса та заінтересованих осіб, забезпечує належний захист суб’єктивних прав. Нотаріальна таємниця є одним з видів професійних таємниць. 

Нотаріальна таємниця — сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, зокрема й про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов’язки тощо (ст. 8 Закону «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ; далі — Закон № 3425).

ЯКИМИ ЗАКОНАМИ ОХОРОНЯЄТЬСЯ НОТАРІАЛЬНА ТАЄМНИЦЯ

Нотаріальна таємниця охороняється:

• Конституцією України, яка проголошує: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України» (ст. 32 Основного Закону);
• загальними законами: «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ (далі — Закон № 2657); «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі — Закон № 2939); Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПКУ); Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАСУ); Кримінальним кодексом України (далі — ККУ); Кримінальним процесуальним кодексом України (далі — КПКУ); Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ); Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПКУ);
• спеціальним законом — № 3425;
• іншими нормативно-правовими документами.

Законодавство передбачає різноманітні форми й способи охорони нотаріальної таємниці. Так, скажімо, нотаріуси не можуть бути допитані як свідки — про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Нотаріуса з приводу зазначених довірених відомостей може звільнити від обов’язку зберігати професійну таємницю особа, що довірила йому ці відомості, у визначеному нею обсязі. Таке звільнення здійснюється письмово за підписом особи, що довірила зазначені відомості (ст. 8 Закону № 3425 і ст. 65 КПКУ).

Не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості (ст. 51 ЦПКУ).

До охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити таємницю вчинюваних нотаріальних дій (ст. 162 КПКУ).

У разі якщо предметом експертизи були відомості, які становлять нотаріальну таємницю, експерт не має права розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи (частина 5 ст. 53 ЦПКУ і частина 5 ст. 66 КАСУ).

Слідчий суддя, суд можуть ухвалити рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, яка охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 2 ст. 27 КПКУ).

Адміністративний суд може оголосити судове засідання або його частину закритими задля нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 3 ст. 12 КАСУ).

Цивільне судочинство допускає закритий судовий розгляд у разі, якщо відкритий розгляд може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, зокрема й нотаріальної таємниці (частина 3 ст. 6 ЦПКУ).

Господарський суд розглядає справу у закритому засіданні у разі, коли відкритий розгляд справи суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи й подають відповідне клопотання (ст. 44 ГПКУ).

НА КОГО ПОКЛАДАЄТЬСЯ ОБОВ’ЯЗОК ЗБЕРІГАТИ НОТАРІАЛЬНУ ТАЄМНИЦЮ

Одним з основних професійних обов’язків нотаріуса є збереження у таємниці відомостей, одержаних ним у зв’язку із вчиненням нотаріальних дій. Збереження професійної таємниці покладається і в основу змісту присяги нотаріуса (ст. 5 і 6 Закону № 3425).

Обов’язок не розголошувати відомості, що становлять нотаріальну таємницю, покладається нормами Закону № 3425 також і на інших осіб:

• яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи;
• залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків;
• яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці, зокрема на:
  • а) уповноважених посадових осіб відповідного органу місцевого самоврядування (у населених пунктах, де нема нотаріусів, вони вчиняють такі нотаріальні дії, як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчення заповітів (крім секретних), видача дублікатів посвідчених ними документів);

    б) посадових осіб консульських установ та дипломатичних представництв (консульські установи вчиняють нотаріальні дії, визначені у статті 38 Закону № 3425;

    в) головних лікарів, їхніх заступників з медичної частини, чергових лікарів лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров’я, начальників госпіталів, директорів або головних лікарів будинків для осіб похилого віку та інвалідів (посвідчують заповіти осіб, що перебувають на лікуванні у закладах охорони здоров’я, осіб, які проживають у будинках для осіб похилого віку та інвалідів);

    г) капітанів морських, річкових суден, що ходять під прапором України (посвідчують заповіти осіб, які перебувають під час плавання на цих суднах); д) начальників пошукових або інших експедицій (посвідчують заповіти осіб, які перебувають у цих експедиціях); 

    є) командирів (начальників) військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів (посвідчують заповіти та довіреності військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де нема нотаріусів чи посадових осіб органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, такі заповіти працівників, членів їхніх сімей і членів сімей військовослужбовців);

    ж) начальників місць позбавлення волі (посвідчують заповіти та довіреності осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі);

    з) начальників слідчих ізоляторів (посвідчують заповіти та довіреності осіб, взятих під варту);

    і) начальників госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів, їхніх заступників з медичної частини, старших або чергових лікарів (посвідчують довіреності військовослужбовців або інших осіб, які перебувають на лікуванні в цих закладах);

  • працівників державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, осіб, які перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом (ними є уповноважені працівники Міністерства юстиції України, головного управління Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які відповідно до статті 33 Закону № 3425 здійснюють перевірку нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства);
  • осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій як свідків. Скажімо, навчають свідків під час вчинення нотаріальної дії:

    а) за бажанням заповідача (ст. 1253 ЦКУ);

    б) коли заповідач через свої фізичні вади не може сам прочитати заповіт (ст. 1248 ЦКУ); в) у разі посвідчення заповіту посадовими, службовими особами, вказаними у статті 40 Закону № 3425, коли є обов’язковою присутність не менш як двох свідків (ст. 1252 ЦКУ);

  • помічників нотаріуса, які мають право: ознайомлюватися із змістом нотаріальних документів, наданих нотаріусу для вчинення нотаріальних дій; бути присутніми на прийомі фізичних осіб та представників юридичних осіб; складати проекти правочинів, свідоцтв та інших документів, що стосуються вчинення нотаріальних дій; вести діловодство та архів нотаріуса; виконувати інші завдання, передбачені трудовим договором між помічником і нотаріусом (ст. 13 Закону № 3425).

Звернути увагу

Нотаріус та інші зазначені особи зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їхня діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами й нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.

Приватний нотаріус зобов’язаний обладнати робоче місце (контору) так, щоб забезпечити дотримання нотаріальної таємниці та захиститися від несанкціонованого проникнення (ст. 25 Закону № 3425).

ЯКУ ЮРИДИЧНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВСТАНОВЛЕНО ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ

Розголошення нотаріальної таємниці — це діяння (дія або бездіяльність) особи, в результаті якого інформація, що становить нотаріальну таємницю і яка їй довірена або стала відома у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, була сприйнята сторонніми особами (тобто тими, хто не допущений до розголошуваної інформації).

Форми розголошення інформації:

• усна — під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях); в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами; переданням відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, через відкриті канали зв’язку тощо;
• письмово-друкована — викладення змісту відомостей, що становлять нотаріальну таємницю: у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах); у листах до рідних і близьких; передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися по допомогу до нотаріуса, тощо;
• наочно-демонстративна — коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.

Особи, винні у порушенні нотаріальної таємниці, несуть відповідальність у порядку, встановленому законом (ст. 8 Закону № 3425).

У разі порушення нотаріусом вимог щодо збереження нотаріальної таємниці (порушення нотаріусом вимог, передбачених ст. 3, 8 і 9 Закону № 3425) свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю може анулювати Міністерство юстиції України (ст. 12 Закону № 3425).

Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса задля перешкоджання виконанню ним своїх обов’язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, зокрема й вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які перебувають у трудових відносинах з нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства (ст. 81 Закону № 3425).

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 10, 2013)

Автор: Володимир Горобцов,
заслужений юрист України

kadrovik.ua