Коли працівник отримує відмову від роботодавця у виплаті допомоги по тимчасовій непрацездатності, це не означає, що він залишиться без підтримки. Закон гарантує право на страхові виплати та передбачає чіткий механізм їх оскарження.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 22 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105), виплата допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності здійснюється за основним місцем роботи. Право на отримання допомоги мають працівники, які працюють:
- за трудовим договором (контрактом);
- за гіг-контрактом;
- за іншим цивільно-правовим договором;
- на інших підставах, визначених законодавством.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Рішення про призначення страхової виплати приймає страхувальник або уповноважені ним особи (частина третя статті 22 Закону № 1105). Вони ж контролюють правильність нарахування, своєчасність виплат і можуть ухвалювати рішення про відмову у призначенні допомоги. Якщо прийнято відмову, працівнику обов’язково має бути видано або надіслано повідомлення із зазначенням причини та порядку оскарження не пізніше п’яти днів після ухвалення такого рішення (частина перша статті 24 Закону № 1105).
У разі незгоди працівник має право оскаржити дії роботодавця або страховика. Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1105, застрахована особа може звернутися до суду для захисту своїх прав. Це дозволяє відстояти законне право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Важливо: судовий захист — це ефективний інструмент, якщо роботодавець безпідставно відмовляє у виплаті. Працівнику варто зберігати всі документи, що підтверджують право на допомогу, зокрема лікарняний лист та повідомлення про відмову.
Джерело: лист ПФУ від 14 вересня 2025 року №36524-47965/К-03/8-2800/25
