Службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями. Однак законодавчого визначення поняття «роз’їзний (пересувний) характер робіт» наразі немає.
Міністерство праці та соціальної політики України у листі від 13 вересня 2006 року № 905/13/84-06 (далі — Лист № 905) надало роз’яснення щодо питань відрядження та роз’їзного характеру робіт.
Так, у Листі № 905 зазначено, що питання, пов’язані зі службовими відрядженнями, врегульовано статтею 121 Кодексу законів про працю України, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі — Інструкція № 59).
Інструкцією № 59 передбачено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
Крім того, Інструкцією № 59 визначено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).
Оскільки законодавчого визначення поняття «роз’їзний (пересувний) характер робіт» немає, то в цій частині треба керуватися постановою Держкомпраці і Секретаріату ВЦРПС від 1 червня 1989 року № 169/10-87 «Про затвердження Положення про виплату надбавок, пов’язаних з пересувним і роз’їзним характером робіт у будівництві», яка є чинною в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР».
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Роз’їзний характер робіт передбачає виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, у зв’язку з поїздками у неробочий час від місця знаходження організації (збірного пункту) до місця роботи на об’єкті й назад.
Надбавка за пересувний характер робіт встановлюється працівникам з метою компенсації підвищених витрат, пов’язаних із частою передислокацією організації або відірваністю від постійного місця проживання.
Відповідно до ст. 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» підприємства самостійно встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, а також умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат в колективних договорах з обов’язковим дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.
Виходячи з викладеного, підприємство самостійно вирішує доцільність встановлення та розмір надбавок (польового забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер робіт.
Перелік працівників, яким встановлюється зазначена надбавка, а також її розмір встановлюється підприємством в колективному договорі самостійно.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Крім того, стосовно службових відряджень Міністерство фінансів України у листі від 29 квітня 2005 року № 31-03173-03-29/8103 зазначає: якщо колективним договором визначено перелік посад і професій, робота за якими постійно проходить в дорозі та має роз’їзний (пересувний) характер, або якщо така норма передбачена трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою), службові поїздки таких працівників не вважаються відрядженням, їм встановлюються надбавки до тарифних ставок і посадових окладів і відшкодовуються витрати на проїзд та на наймання житлового приміщення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1999 року № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер».
Якщо колективним договором такий перелік посад, професій не передбачено або зазначене не обумовлено у трудовому договорі (контракті), службові поїздки працівників для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи є відрядженням.
Також Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 27 січня 2008 року № 5/13/116-08 (далі — Лист № 5) зазначає, що при визначенні терміну «роз’їзний характер робіт» необхідно виходити з організації (характеру) виконання (проведення) робіт. Так, у Листі № 5 аналізуються основні функціональні обов’язки посадової інструкції певної посади, з чого робиться висновок, що така робота не може розглядатися як така, що має роз’їзний характер.
Таким чином, однією з підстав встановлення роз’їзного (пересувного) характеру робіт є відповідні функціональні обов’язки посадової інструкції.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 219-977
Посадова інструкція
Зазначимо, що Національний класифікатор України «Класифікатор професій» (затверджений наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року № 327, далі — КП) призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України та всіма суб’єктами господарювання.
КП у додатках А і Б наводяться зокрема коди Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП).
Своєю чергою, ДКХП служить основою для розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов’язки, права та відповідальність.
ДКХП визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад.
ДКХП є нормативним документом, обов’язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях (далі — підприємство) усіх форм власності та видів економічної діяльності.
ДКХП складається з Випусків і Розділів випусків, які згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.
Розділи Випусків співвідносні з Розділами класифікації професій за Класифікатором професій, а саме: «Керівники», «Професіонали», «Фахівці», «Технічні службовці». Зміст Випуску або Розділу випуску складається із «Вступу» та «Кваліфікаційних характеристик», вміщених в абетковій послідовності з порядковими номерами.
Кваліфікаційна характеристика професії працівника має такі Розділи: «Завдання та обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги». За необхідності може бути додатковий Розділ «Спеціалізація».
У Розділі «Завдання та обов’язки» наведено типові професійні завдання, обов’язки та повноваження для певної посади, посилання на галузь необхідних знань.
Плакати та шпаргалки для роботи відповідального за ведення військового обліку на підприємстві
0 (800) 219-977 • info@mediapro.com.ua
ДКХП служить основою для:
а) розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов’язки, права та відповідальність;
б) складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством;
в) формування та регулювання ринку праці;
г) ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудового договору;
д) присвоєння і підвищення категорій за посадою відповідно до оволодіння особою повним обсягом знань та робіт за результатами кваліфікаційної атестації;
е) організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів.
У ДКХП визначено перелік основних робіт, які притаманні тій або іншій посаді, виходячи із встановленого в галузях економіки поділу і кооперації праці.
Конкретний перелік посадових обов’язків визначається посадовими інструкціями керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців, які розробляють і затверджують на основі ДКХП роботодавці, ураховуючи конкретні Завдання та обов’язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства.
Під час розроблення посадових інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків, повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни — чіткі визначення.
Курс «Підвищення кваліфікації з військового обліку»
Формат: відеоуроки • Для довідок: 0 (800) 219-977
Якщо виникає потреба, завдання та обов’язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої посади, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов’язків окремих працівників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп посад, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої спеціальності, кваліфікації.
Усі посадові інструкції, що розробляються на підприємствах, повинні бути взаємопов’язаними, аби не допускати дублювання в роботі працівників.
Посадові інструкції після їх затвердження керівником підприємства або за дорученням його заступниками, доводяться до працівника під розписку.
До посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства за згодою працівника. Наказ про внесення змін, доповнень до посадової інструкції видається в разі перерозподілу обов’язків між працівниками у зв’язку зі скороченням чисельності, раціональним розподілом праці. У разі зміни назви підприємства, його структурного підрозділу або посади до посадових інструкцій вносяться відповідні зміни.
Посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі. Виняток можуть становити окремі керівники, правове положення яких визначено в Статуті (положенні) підприємства або відповідного підрозділу, де зазначено основні завдання, обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій.
Посадові інструкції складаються із Розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов’язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв’язки) за посадою».
У правому куті першої сторінки посадової інструкції розташовується слово «Затверджено», підпис керівника про її затвердження, вказано посаду, ініціали та прізвище керівника, а також дата затвердження.
Послуги з військового обліку • Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ
Для довідок: 0 (800) 219-977
У заголовку посадової інструкції наводиться повна назва посади в давальному відмінку (повинна відповідати професійній назві роботи, передбаченій Класифікатором професій та повна назва структурного підрозділу.
Розділ «Завдання та обов’язки» характеризує зміст діяльності працівника. Визначається самостійна ділянка роботи відповідно до Положення про підрозділ. Ділянка роботи може визначатися шляхом виділення групи питань з відповідних напрямів або закріпленням за працівником переліку об’єктів управління, або як перелік відносно самостійних питань. Визначається перелік видів робіт, з яких складаються функції, що виконуються.
Під час встановлення видів робіт слід визначати їх за організаційно-юридичними ознаками (керує, затверджує, здійснює, організовує, розглядає, виконує, забезпечує, контролює, бере участь, готує тощо).
Завдання та обов’язки працівника мають відповідати завданням і функціям підрозділу та вимогам кваліфікаційної характеристики відповідної посади.
У Розділі «Права» визначаються і наводяться делеговані працівникові повноваження, за допомогою яких працівник має забезпечувати в процесі своєї діяльності виконання покладених на нього завдань та обов’язків. Наприклад, вносити пропозиції з відповідних питань, приймати певні рішення, узгоджувати проекти документів, виконувати обов’язки представництва підрозділу з певних питань, брати участь у нарадах, отримувати необхідну для виконання своїх завдань інформацію від відповідних підрозділів тощо.
Розділ «Відповідальність» містить показники оцінки роботи працівника та межі його особистої відповідальності за результати діяльності та виконання робіт. Показниками оцінки роботи є якість та своєчасність виконання посадових завдань та обов’язків. Наприклад, зазначається, що працівник несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов’язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та правил з охорони праці тощо.
Таким чином, посадова інструкція може мати певні вказівки на роз’їзний (пересувний) характер роботи. Розглянемо декілька прикладів.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 219-977 • E-mail: info@mediapro.com.ua
Приклади посад, що можуть мати роз’їзний (пересувний) характер роботи
Відповідно до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності”» ДКХП (затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29 грудня 2004 року № 336), експедитор з перевезень вантажів має такі завдання та обов’язки:
- Приймає вантажі зі складів відповідно до супровідних документів.
- Перевіряє цілісність упаковки (тари).
- Контролює наявність пристроїв і санітарний стан відповідних видів транспорту, призначених для перевезення, правильність виконання вантажно-розвантажувальних робіт, розміщення та укладання вантажів.
- Супроводжує вантажі до місця їх призначення, забезпечує необхідний режим зберігання і збереження їх під час транспортування.
- Здає доставлені вантажі, оформлює приймально-здавальну документацію.
- У разі потреби бере участь у складанні актів на нестачу, псування вантажів та інших документів.
Відповідно до Випуску 65 «Торгівля та громадське харчування. Видання друге, доповнене та перепрацьоване» ДКХП (затверджено наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 30 листопада 1999 року № 918, далі — Випуск 65), представник торговельний має такі завдання та обов’язки:
Представляє інтереси фірми (підприємства) на певному ринку за узгодженою номенклатурою товарів. Створює сприятливе враження про фірму (підприємство) та її товари в ділових колах і здійснює рекламу. Проводить маркетингові дослідження та інформує фірму (підприємство) про потенціал та тенденції розвитку ринку. Визначає місце товарів на ринку, вибирає оптимальні канали збуту, партнерів та форми співробітництва. Надає фірмі (підприємству) інформацію про технічні вимоги до товарів та ціни. Інформує фірму (підприємство) про запити споживачів, про передбачені розміщення замовлень. Сприяє укладанню та реалізації контрактів. Організує ділові контакти фірми (підприємства) з імпортерами товарів, іншими організаціями, від яких залежить рішення про розміщення замовлень.
Зразки документів • Посадові інструкції • Робочі інструкції
Для довідок: 0 (800) 219-977
Відповідно до Випуску 65, Інспектор торговельний має наступні завдання та обов’язки:
- Здійснює систематичний контроль за діяльністю торгових підприємств, торгових відділів, секцій та інших структурних підрозділів, додержанням правил торгівлі, наданням додаткових послуг покупцям у необхідному обсязі, правильним застосуванням роздрібних цін на товари та послуги.
- Контролює раціональне використання торгових площ, забезпечення торговельного процесу торговельно-технологічним обладнанням відповідно до існуючих норм та правильну експлуатацію торговельно-технологічного обладнання, вагових та вимірювальних приладів.
- Сприяє впровадженню нових форм торгівлі та методів продажу товарів.
- Контролює наявність в “Куточку покупця” інформації про товари, що є у продажу, Книги відгуків та пропозицій, правильне оформлення цінників на товарах та доступність для покупця контрольних вагів, інших вимірювальних приладів.
- Розглядає скарги покупців на порушення правил торгівлі, визначає їх обґрунтованість та вносить пропозиції щодо їх усунення.
- Бере участь в організації конференцій покупців, виставок-продажів товарів, ярмарків, базарів.
- Забезпечує постійний контроль щодо виконання працівниками відповідних санітарних та естетичних вимог (формений або інший одяг, зовнішній вигляд тощо).
- Контролює додержання режиму роботи підприємства, а в разі потреби, вносить пропозиції щодо його зміни.
- Перевіряє дотримання працівниками графіків виходу на роботу, виконання ними передбачених посадовою інструкцією виробничих функцій.
- Контролює відповідність санітарного стану торговельних, складських приміщень та прилеглої території вимогам санітарних норм та правил.
Спробуйте безплатний доступ до онлайн-системи «КАДРИ.UA» та отримайте готові практичні рішення для будь-якої кадрової ситуації.
Висновок
Враховуючи вищенаведене, для визначення необхідності встановлення роз’їзного (пересувного) характеру роботи, треба провести аналіз завдань та обов’язків посад як відповідно до Випусків ДКХП, так і фактично зазначених у посадових інструкціях підприємства. Визначити, чи передбачається виконання робіт на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації, на постійній основі. Якщо працівники відповідних посад мають виконати роботи на об’єктах, розташованих на значній відстані від місця розташування організації внаслідок специфіки підприємства, такі посади мають входити до переліку посад і професій, робота за якими постійно проходить в дорозі та має роз’їзний (пересувний) характер. Такий перелік посад і професій має бути визначений колективним договором. Крім того, роз’їзний (пересувний) характер роботи має бути обумовлено у трудовому договорі (контракті) з працівником.
Джерело: КАДРИ.UA
