Міністерство економіки України у своєму листі від 27 січня 2022 року № 4711-06/4121-01 в межах компетенції повідомляє.
Питання, пов’язані зі службовими відрядженнями, врегульовано статтею 121 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
У статті 121 КЗпП встановлені гарантії та компенсації при службових відрядженнях. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Відповідно до підпункту 170.9.1 Податкового кодексу України суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 2 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів« (далі — Постанова № 98). Додатком 1 до Постанови № 98 розмір добових для відряджень в межах України встановлено у розмірі 300 гривень.
Разом з тим, оскільки дія Постанови № 98 поширюється лише на органи державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати самостійно.
Згідно зі статтею 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат підприємства встановлюють самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом.
Отже, умови встановлення і розміри компенсаційних виплат, в тому числі і за період відрядження, підприємства визначають самостійно в колективному договорі або іншому локальному акті підприємства.
Що стосується роз’яснень, наданих листом Мінсоцполітики від 21 грудня 2016 року № 1732/0/101-16/28, то зазначаємо, що листи міністерств розглядають конкретні ситуації та питання, порушені у конкретних зверненнях. Вони не є нормативно-правовими актами та мають інформаційно-рекомендаційний характер.
Джерело: Лист Міністерства економіки України від 27 січня 2022 року № 4711-06/4121-01
ДО ТЕМИ можна почитати статті у Живому журналі:
Триває набір на Курс «Підвищення кваліфікації кадровиків. ПРОФІ»
