Соціальна відповідальність роботодавця (його правонаступника) охоплює не лише економічні обов’язки перед працівниками, а й містить соціальну й етичну складову, що є важливим внеском у підвищення довіри у суспільстві: висновок Верховного Суду.
У провадженні Верховного Суду перебувала адміністративна справа за позовом Головного управління Пенсійного фонду України до Закарпатського обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Ужгород» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом про визнання протиправним нарахування заборгованості.
Позивач вважає, що «МА «Ужгород» як правонаступник зобовʼязаний здійснити відшкодовування ГУ ПФУ витрат на виплату та доставку пенсій на пільгових умовах фізичній особі.
Натомість, «МА «Ужгород» вказав на помилковість висновків ГУ ПФУ про правонаступництво, а тому звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання протиправним нарахування фактичних витрат на виплату доставку пенсій.
Експрес-курс «Соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності»
0 (800) 219-977 • podpiska@mediapro.com.ua
Суд першої інстанції задовольнив первинний позов та відмовив у задоволенні зустрічного позову.
Водночас апеляційний суд скасував вказане судове рішення та ухвалив нове – про відмову у задоволенні первинного та про задоволення зустрічного позову. Суд керувався тим, що «МА «Ужгород» не є правонаступником підприємств з питань авіаційної діяльності, на яких працювала особа, яка внесена у пільговий список, а тому у відповідача за первинним позовом відсутній обов’язок з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії та, відповідно, вимоги позивача за зустрічним позовом є обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
Однак Верховний Суд не погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, скасував оскаржувані судові рішення, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновок полягав у тому, що суди попередніх інстанцій, всупереч принципу офіційного з’ясування обставин справи, не встановили всі важливі умови факту правонаступництва «МА «Ужгород» стосовно зобов’язань щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Натомість суди застосували як преюдиційні обставини, встановлені у судових рішеннях, що набрали законної сили, в інших справах.
Водночас Суд вказав, що у мотивувальних частинах вказаних судових рішень відсутні чіткі висновки щодо факту правонаступництва з посиланням на відповідні докази, на підставі яких це встановлено, а тому дійшов висновку про неможливість застосування вказаних судових рішень, як таких, що містять преюдиційні факти та обставини, які за своїм характером, повинні бути обов’язковими для суду, що розглядає цю справу.
Добірка матеріалів «Особова картка й особова справа: інструкція до застосування»
0 (800) 219-977 • podpiska@mediapro.com.ua
Суд врахував, що за встановленими обставинами справи особа, якій ГУ ПФУ здійснює виплату пенсії на пільгових умовах, працювала в ДП «Ужгородський об’єднаний авіазагін» та Ужгородському авіапідприємстві, а звільнена — з Ужгородського авіапідприємства, яке входило до складу Українського об’єднання цивільної авіації та ДП «Украерорух».
На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку про те, що незаперечуючи право особи, зазначеної у розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року
№ 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на отримання пільгової пенсії та щодо наявності законодавчо визначених підстав для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку таких пенсій, основним спірним питанням у цій справі є наявність підстав для виникнення обов’язку у «МА «Ужгород» відшкодовувати ГУ ПФУ витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 219-977 • podpiska@mediapro.com.ua
Суд встановив, що ДП «МА «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став «МА «Ужгород») утворено шляхом виділу зі складу ДАП «Універсал-Авіа», що є правонаступником державного підприємства «Ужгородський об’єднаний авіазагін», де працювала особа, якій призначено пільгову пенсію.
Відповідно до частин першої та другої статті 109 Цивільного кодексу України, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
З огляду на це, Суд дійшов висновку, що виділ є способом створення нової юридичної особи, а не припинення юридичної особи, яка вже існує. Крім того, обсяг прав та обов’язків, що передаються новоствореній юридичній особі, визначаються положеннями розподільчого балансу.
Верховний Суд звернув увагу, що з метою вжиття заходів для з’ясування всіх обставин справи судам попередніх інстанцій необхідно дослідити і надати правову оцінку вищезазначеним обставинам та встановити факт існування ДАП «Універсал-Авіа» як юридичної особи, з якої було здійснено виділ; здійснити дослідження, які саме права і обов’язки передані ДП «Міжнародний аеропорт «Ужгород» (правонаступником якого в подальшому став «Міжнародний аеропорт «Ужгород») за розподільчим балансом внаслідок його виділу з ДАП «Універсал-Авіа» та ухвалити на підставі встановлених обставин законне і обґрунтоване рішення щодо наявності/відсутності у «МА «Ужгород» обов’язку відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії відповідної особи.
Юрист з кадрових питань і трудового законодавства — online
Унікальна послуга на ринку України!
0 (800) 219-977 • podpiska@mediapro.com.ua
Суд додатково вказав, що за сучасних умов соціальна відповідальність роботодавця (його правонаступника) охоплює собою не лише економічні обов’язки перед працівником, а й включає в себе соціальну та етичну складову. Це, серед іншого, забезпечує позитивний імідж такого роботодавця, а також є важливим внеском у підвищення довіри у суспільстві.
Постанова Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 260/2398/20 (адміністративне провадження № К/990/33013/23).
Джерело: СУДОВО-ЮРИДИЧНА ГАЗЕТА
