Виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів


Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ (далі — Закон № 875) для підприємств, установ і організацій, у т. ч. підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі — підприємство), установлює норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.
Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виходячи з вимог статті 18 Закону № 875, підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, зазначеній вище, вважається працевлаштування підприємством інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів (додаток 1) підприємства подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі — відділення Фонду), в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі — форма № 10-ПІ), затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42. Показники цієї форми заповнюються відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42.
Крім того, підприємства, які мають відокремлені підрозділи, належать до числа підприємств, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, чи господарських об’єднань, створених з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних і соціальних завдань відповідно до статті 19 Закону № 875. Разом зі звітом вони до відділення Фонду за місцем їх державної реєстрації надають документи, визначені Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, а також перелік підприємств, що входять до їх складу, за формою (додаток 2).
Часом виникають запитання такого плану: якщо на кінець року на підприємстві працює вісім осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників за рік становить сім осіб, чи повинно підприємство подавати звіт за формою № 10-ПІ?
Оскільки частина перша статті 19 Закону № 875 передбачає для підприємств встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця, дія зазначеної статті Закону № 875 на такі підприємства не поширюється.
Тобто, якщо середньооблікова чисельність штатних працівників за рік роботи становить сім осіб, підприємство не повинно подавати форму № 10-ПІ.
Наведемо кілька прикладів ситуацій, які можуть виникнути при обчисленні чотиривідсоткового нормативу для працевлаштування інвалідів, та розміру адміністративно-господарських санкцій.

Приклад 1
На підприємстві за звітний рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 60 осіб (рядок 01 форми № 10-ПІ). Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, яким встановлено інвалідність, за рік становила — 2 особи (рядок 02 форми № 10-ПІ). Чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для цього підприємства становить — 60  0,04 = 2,4 (ос.), тобто2 особи (рядок 03 форми № 10-ПІ).
Підприємство виконало зазначений норматив, і на нього не поширюється дія статті 20 Закону № 875.

Приклад 2
На підприємстві за звітний рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 120 осіб (рядок 01 форми № 10-ПІ). Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, яким встановлено інвалідність, за рік становила — 3 особи (рядок 02 форми № 10-ПІ). Чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для цього підприємства становить — 120  0,04 = 4,8 (ос.), тобто5 осіб (рядок 03 форми № 10-ПІ).
Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 1584,0 грн. (рядок 04 форми № 10-ПІ), середньорічна заробітна плата штатного працівника — 1584,0 ∙ 1000 : 120 = 13 200 грн. (рядок 05 форми № 10-ПІ).
Звідси: сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання вимог статті 19 Закону № 875 (рядок 06 форми № 10-ПІ) становить (5  3)  13 200 = 26 400 грн. Підприємство повинно самостійно до 15 квітня після звітного року до доходної частини державного бюджету перерахувати 26 400 грн.

Приклад 3
На підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 75 осіб (рядок 01 форми № 10-ПІ). Чотиривідсотковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для цього підприємства становить — 75  0,04 = 3,0 (ос.), тобто 3 особи (рядок 03 форми № 10-ПІ). Упродовж року на підприємстві працювало 3 інваліди: один —12 місяців, другий — 7 місяців, третій — 4 місяці. Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, яким встановлено інвалідність, обчислена відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, за рік становила 1,92 (ос.), тобто 2 особи (рядок 02 форми № 10-ПІ).
А саме:

Місяці року Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, яким встановлена інвалідність (осіб)
Січень 74 1
Лютий 72 1
Березень 72 1
І квартал 73 1
Квітень 72 1
Травень 75 2
Червень 75 3
І півріччя 73 2
Липень 75 3
Серпень 78 3
Вересень 79 3
9 місяців 75 2
Жовтень 79 2
Листопад 77 2
Грудень 73 1
Рік 75,08 ≈ 75 1,92  2

Тобто підприємство не виконує вимоги статті 19 Закону № 875, і на нього поширюється дія статті 20 цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону № 875 підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим цією статтею, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Положення цієї частини не поширюються на підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Однак, звертаємо увагу, що стаття 19 Закону № 875 передбачає для керівників підприємств у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання відділенням Фонду звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідальність, у встановленому законом порядку.
Тобто підприємства, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, повинні виконувати всі вимоги статті 19 Закону № 875.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи зі 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, зазначеними в частині першій статті 20 Закону № 875, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства в порядку, передбаченому законом.
Слід зазначити, що чинне законодавство передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону № 875, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Матеріали до теми


Грошова компенсація частини щорічної відпустки керівнику навчального закладу
ЗАПИТАННЯ: Керівник навчального закладу збирається у відпустку (у нього є 56 к. дн., рік ще не пропрацьований). Чи може він ...