Підприємство виконує роботи з монтажу, наладки й обслуговування систем тепло-, водо-, газозабезпечення. У штатному розписі є посада «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування». Працівник, який працює на цій посаді, має відповідну освіту. Однак при здійсненні робіт із монтажу котельні він виконує роботи як монтажник устаткування котельних установок, монтажник технологічних трубопроводів та конструкцій, монтажник компресорів, насосів, вентиляторів і конструкцій, а також монтажник систем та устаткування вентиляції, та кондиціонування повітря, пневмотранспорту й аспірації. Як правильно оформити документи при укладанні трудового договору з працівником? Який нормативно-правовий акт регламентує це питання?
Кадрове діловодство на підприємстві організовується відповідно до нормативно-правових актів, зокрема Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — КП), галузевих випусків Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — ДКХП), інструкцій з охорони праці працівників відповідних професій та законодавчих актів, які регламентують надання їм певних пільг тощо.
З наведених у запитанні професійних назв робіт у КП є такі:
— «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування» (код 7136);
— «Монтажник устаткування котельних установок» (код 7233);
— «Монтажник технологічних трубопроводів» (код 7136);
— «Монтажник компресорів, насосів та вентиляторів» (код 7233);
— «Монтажник систем вентиляції, кондиціювання повітря, пневмотранспорту й аспірації» (код 7233).
Відповідні кваліфікаційні характеристики містяться в Розділі 2 «Робітники. Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи» Випуску 64 «Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Будівництво метрополітенів, тунелів та підземних споруд спеціального призначення» ДКХП.
Згідно з пунктом 6 «Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» Розділу 2 «Професії робітників» Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП (далі — Загальні положення Розділу 2 Випуску 1 ДКХП), якщо виникає необхідність, завдання та обов’язки, що включені до типової кваліфікаційної характеристики тієї або іншої професії, можуть бути розподілені між окремими виконавцями або коло завдань та обов’язків окремих робітників може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп професій, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої кваліфікації.
Кваліфікація присвоюється відповідно до Закону України від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту», Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року № 1117 (далі — Державний перелік), і Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти України від 31 грудня 1998 року № 201/469.
У загальній частині Державного переліку зазначено, що його застосування сприятиме «здобуттю кількох конкурентоспроможних професій за кваліфікацією, яка відповідає потребам ринку праці, що передбачає збільшення можливостей для працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів». Тобто до кваліфікації можуть належати декілька професій, які є спорідненими за завданнями, обов’язками, видами робіт тощо.
Згідно із Державним переліком «Монтажник технологічних трубопроводів», «Монтажник компресорів, насосів та вентиляторів», «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування», «Монтажник систем вентиляції, кондиціювання повітря, пневмотранспорту й аспірації» та «Монтажник устаткування котельних установок» належать до класу 45.33 «Санітарно-технічні роботи» розділу 45 «Будівництво» Національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності»*, тобто відповідні роботи за цими професіями перебувають у межах одного виду економічної діяльності й можуть визначатися в межах однієї кваліфікації.
*Класифікатор втратив чинність у зв’язку із закінченням строку його дії, проте Державний перелік професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2007 року 1117, є чинним на сьогодні й містить посилання саме на Національний класифікатор України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» та Національного класифікатора України ДК 003:2005 «Класифікатор професій»
У зв’язку з тим, що окремі кваліфікаційні характеристики робітників містять тільки основні або типові завдання та обов’язки, роботодавець може доповнювати посадові (робочі) інструкції роботами, які входять до складу статутів, регламентів, технологічних карт, інструкцій та інших нормативних документів, установлених адміністрацією за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (п. 8 Загальних положень Розділу 2 Випуску 1 ДКХП). Такі види робіт мають бути визначені за умови додержання правил охорони праці, санітарних норм і вимог безпеки виконання робіт. Тобто роботодавець може затвердити наказом посадові (робочі) інструкції за основною професією, посадою (основною вважається професія з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими професіями, п. 16 Загальних положень Розділу 2 Випуску 1 ДКХП) і доповнити їх необхідними завданнями та обов’язками. Такі завдання та обов’язки слід викласти у трудовому договорі.
У разі суміщення професій повинні виконуватися умови щодо можливого пільгового забезпечення, якщо таке має місце. Іншими словами, мають виконуватися вимоги таких постанов Кабінету Міністрів України, як:
— «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 24 червня 2016 року № 461;
— «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21 лютого 2001 року № 163;
— «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 року № 1290.
Якщо потрібно виконувати кілька суміжних видів робіт одним працівником на підприємстві, роботодавець має дотримуватися таких норм:
1) визначити основну професію (посаду), за якою працівник виконуватиме завдання та обов’язки;
2) упевнитися в необхідності виконання одним працівником інших видів робіт, які не належать до завдань та обов’язків, викладених у відповідній кваліфікаційній характеристиці за тією посадою (професією), котру він обіймає;
3) упевнитися, що завдання та обов’язки, які висуває роботодавець до працівника, не притаманні одній професії та відповідній кваліфікаційній характеристиці;
4) проаналізувати види робіт, які додатково має виконувати працівник, і визначити у сукупності їх наявність у законодавчих актах, які регламентують надання певних пільг;
5) оформити трудовий договір з працівником та надати йому посадову (робочу) інструкцію відповідно до вимог трудового законодавства та Загальних положень Розділу 2 Випуску 1 ДКХП із зазначенням видів робіт, які має виконувати працівник. Якщо працівник вже працює, зміни в трудовому договорі та посадовій (робочій) інструкції слід робити за погодженням з цим працівником відповідно до вимог трудового законодавства;
6) у разі неможливості поєднання суміжних видів робіт в одну професію, працівника можна оформити за суміщенням для виконання тих видів робіт, які потрібні роботодавцеві, відповідно до чинного законодавства.
Суміщення професій (посад) відрізняється від сумісництва. Відповідно до статті 105 КЗпП суміщення — це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. У разі суміщення професій (посад) роботодавець насамперед має внести до штатного розпису ті професії, які суміщаються працівником, розробити відповідні посадові (робочі) інструкції та ознайомити працівника з ними під розпис.
Передплачуйте Живий журнал «КАДРОВИК.UA» з доступом до нормативної бази й консультаціями від експертів. ПЕРЕДПЛАТА НА 2023 РІК ІЗ ПОДАРУНКАМИ!
