Нині скасовано обмеження щодо роботи за сумісництвом як для керівників державних підприємств установ, організацій, так і для їх заступників, керівників та заступників структурних підрозділів.
Редакція журналу «КАДРОВИК.UA» підготувала спецвипуск, в якому вичерпно висвітлено актуальні питання, пов’язані з роботою за сумісництвом.
Читайте у спецвипуску:
Працівник має право реалізувати свої здібності щодо продуктивної праці шляхом укладання одного або кількох договорів на одному й тому самому підприємстві чи на інших підприємствах, установах та організаціях (далі — підприємство), якщо інше, тобто обмеження, не передбачене для цього законодавством. Це норма статті 21 Кодексу законів про працю України
Основний критерій робіт за сумісництвом — це робота за окремим трудовим договором.
Сумісництво — це виконання роботи за окремим трудовим договором, а трудовий договір має укладатися за певними вимогами, встановленими нормами статей 21 та 24 КЗпП
Види діяльності, за якими керівникам дозволено працювати за сумісництвом, доволі обмежені й підходять не всім, тобто держава має чітке розуміння, що скористаються такою можливості додаткової роботи, а як наслідок і додаткового заробітку, не всі керівники. А це вигідно роботодавцеві-монополісту
Трудові договори можуть поділятися на види залежно від того, за яким місцем роботи вони укладені: за основним чи за сумісництвом.
Кадровик повинен з’ясувати, чи є обов’язковим укладення трудового договору у письмовій формі для нового працівника. Умови, за яких обов’язковим є додержання письмової форми трудового договору, наведено в частині першій статті 24 КЗпП
Укладенню трудового договору за сумісництвом передує з’ясування та усвідомлення сторонами трудових відносин умов цього договору. А оскільки робота за сумісництвом є роботою, яка виконується за трудовим договором, то умови договору за сумісництвом будуть тотожними з умовами звичайного трудового договору
На роботі за сумісництвом працівник, як правило, виконує роботу на умовах неповного робочого часу. Згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Тобто відпустки працівникам, які працюють з неповним робочим часом надаються за відповідні періоди робочі чи календарні роки. Тривалість таких відпусток буде така сама як і для працівників, які працюють з повним робочим часом
Працівник як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом може бути направлений у відрядження. При цьому найпоширенішою буде ситуація, коли одночасного направлення у відрядження і за основним місцем роботи і за сумісництвом не буде. І тут постає питання, як виконувати роботу або оформити відсутність працівника за тим місцем роботи, за яким він у відрядження не направляється
Не все так просто й однозначно, оскільки, незважаючи на зміни, внесені до Закону № 1105, залишаються чинними нормативно-правові акти, що стосуються оплати листків непрацездатності, а саме постанова Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» та постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440
Час простою не з вини працівника оплачується відповідно до частини першої статті 113 КЗпП — з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) — всім працівникам, зокрема і тим, які працюють за сумісництвом
Раніше суттєвою відмінністю в разі працевлаштування працівника-сумісника полягала у переліку документів, які особа подавала при прийнятті на роботу, оскільки трудова книжка працівника зберігалася за основним місцем роботи.
Але з 10 червня 2021 року трудова книжка працівника, відповідно до норм статті 47 КЗпП, зберігається у працівника і при працевлаштуванні за сумісництвом може бути подана з іншим пакетом документів
Незалежно від того, чи ведеться на працівника особова справа за основною посадою, після прийняття на іншу посаду на умовах сумісництва оформлюють особову справу (ст. 495 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Мін’юсту України від 12 квітня 2023 року № 578/5)
Процедура звільнення сумісника є аналогічною процедурі звільнення з роботи основного працівника та оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. Підставами для розірвання трудового договору з сумісником є підстави для припинення трудового договору, викладені в статті 36 КЗпП
Якщо працівник-сумісник звільняється з основного місця роботи, і є необхідність змінити місце роботи за сумісництвом на основне (і навпаки), потрібно звільнити працівника з роботи за сумісництвом і прийняти на роботу на основне місце роботи, видаючи відповідні накази
Для довідок і з питань доступу до спецвипуску № 1, 2023: 0 (800) 219-977
Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»
