Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (та у разі надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням — стаття 184 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).
Читайте також: Про зарахування до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю І групи
Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені статтями 40 і 41 КЗпП. На звільнення працівників з інших підстав вимоги статті 184 КЗпП не поширюються.
Винятком із загального правила є звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору, оскільки звільнення на підставі цієї статті допускається з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за працівниками зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Варто звернути увагу на те, що дитиною з інвалідністю вважається особа до досягнення нею вісімнадцятирічного віку.
«ПРАЦЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ». Спецвипуск від редакції «КАДРОВИК.UA»
Придбати 0 (800) 219-977
Від редакції «КАДРОВИК.UA»
Проте вищезазначене не виключає того, що жінка, яка має дитину з інвалідністю, може звільнитися за власним бажанням або за угодою сторін.
Джерело: Управління Держпраці
