Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі — Закон № 2352) внесено зміни до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), якими скасовано збереження роботодавцем середньої заробітної плати для мобілізованих працівників.
Законодавство гарантує таким працівникам збереження лише місця роботи та посади. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково.
Також читайте Робота і мобілізація: у яких випадках гарантія не працює
Натомість Законом № 2352 внесено зміни до статті 9 Закону № 504, відповідно до яких до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, не зараховується час, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у т. ч. шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.
Отже, до стажу для щорічної основної відпустки зарахуйте час військової служби до 19.07.2022, а після вказаної дати період військової служби не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Джерело: Вікторія Ліпчанська, шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» та журналу «КАДРОВИК.UA», президент Всеукраїнської асоціації кадровиків, головний координатор Академії Трудових Відносин
