КАДРОбудні. Вівторок. Робочий час, трудова книжка, інструкції, локальні акти, листоки непрацездатності
Чи обов’язково вести трудову книжку двома мовами (українською та російською)?
Ні, не обов’язково.
Вiдповiдно до частини першої статті 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника.
Пунктом 2.1 Iнструкцiї про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, передбачено, що трудовi книжки i вкладишi до них заповнюються у вiдповiдних роздiлах українською та росiйською мовами.
Слід мати на увазі, що запис про найменування роботи, професiї або посади в трудовій книжці працівника має провадитися вiдповiдно до найменувань професiй i посад, зазначених у Нацiональному класифiкаторi України ДК 003:2010 «Класифiкатор професiй», і вiдповiдати штатному розпису, а також наказу про прийняття на роботу.
Недотримання зазначеного порядку може призвести до виникнення проблем пiд час оформлення працiвниковi пiльгової пенсiї.
Ураховуючи те, що професійні назви робіт (посад і професій) у ДК 003:2010 (як і в попередніх виданнях) україномовні і відповідно до статті 10 Конституцiї України та статей 6 і 11 Закону України «Про засади державної мовної полiтики» від 3 липня 2012 року № 5029-VI державною мовою в Україні є українська мова (основна мова роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування), доцiльно, щоб трудова книжка працiвника, який уклав трудовий договiр на територiї України, велася вiдповiдно до нацiонального законодавства, тобто українською мовою.
На нашу думку, не вважатиметься порушенням загальновстановлених правил ведення офiцiйного дiловодства унесення до трудової книжки записів українською мовою.
