Умови і розміри оплати праці працівників за період відрядження підприємства визначають самостійно в колдоговорі або іншому локальному акті підприємства.
Норми Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом від 13 березня 1998 року № 59, поширюються лише на органи держвлади, підприємства, установи та організації, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за бюджетні кошти. Натомість госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати в колдоговорі підприємства з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством.
При оплаті днів перебування у відрядженні враховують положення статті 121 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), за якою працівникам, яких направляють у службове відрядження, оплату праці за виконану роботу здійснюють відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Якщо ж працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсацію за роботу в ці дні виплачують згідно з вимогами статті 107 КЗпП.
Джерело: лист Мінекономіки від 21 серпня 2020 року № 3511-06/51797-07.
Читайте також: Світлана Цимбалюк «Відрядження від А до Я: документальне оформлення, оплата праці та компенсація витрат», газета «КАДРИ І ЗАРПЛАТА» № 04, 2020
