Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержуватись трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП). Таким чином працівник зобов’язаний виконати розпорядження керівника про відрядження, якщо це передбачено трудовим договором. Відмова без поважних причин від відрядження є порушенням трудової дисципліни.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Законодавство про працю не містить прямих заборон чи обмежень щодо направлення працівника з інвалідністю у відрядження, а також не вимагає отримання окремої згоди працівника з інвалідністю на направлення у відрядження. Діяльність держави спрямована на створення рівних умов та можливостей для працівників з інвалідністю повноцінно виконувати свої трудові обов’язки на рівні з іншими працівниками, в тому числі, що пов’язані з відрядженнями.
Так, наприклад, Кабінет Міністрів України дозволив підприємствам, установам та організаціям, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, відшкодовувати витрати на відрядження супроводжуючої особи направлених у відрядження працівників, які мають I групу інвалідності внаслідок порушення опорно-рухового апарату та зору (постанова КМУ від 8 червня 2016 року № 353).
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Згідно зі ст. 17 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» роботодавці зобов’язані створювати для осіб з інвалідністю умови праці відповідно до індивідуальних програм реабілітації та медичних висновків.
Доручення виконання робіт, в тому числі направлення у відрядження працівників з інвалідністю, які не відповідають індивідуальним програмам реабілітації та медичним висновкам, є порушенням законодавства про працю.
Джерело:Схiдне міжрегiональне управлiння Держпрацi
