Стаття 10 Закону України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» надає одинокій матері право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів. У законодавстві про працю відсутнє визначення поняття «одинока мати». Нею, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9, вважаються:
- жінка, яка не перебуває в шлюбі, і в свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини, або запис про батька зроблений у встановленому порядку за вказівкою матері;
- вдова;
- інша жінка, яка виховує й утримує дитину сама.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
До останньої категорії, згідно з роз’ясненням Мінекономіки, належать:
- розлучена жінка;
- жінка, яка виховує дитину без батька, зокрема, жінка, яка народила дитину, не перебуваючи в шлюбі, й при цьому батько визнав дитину;
- жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не всиновлена, оскільки батько в дитини є.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Чинне законодавство не визначає конкретного переліку документів, які має пред’явити одинока мати для підтвердження свого статусу та отримання додаткової соціальної відпустки. Тож роботодавцю пред’являють будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини. Роботодавець, врахувавши надані документи, ухвалює рішення про надання додаткової соціальної відпустки.
Джерело: Управління інспекційної діяльності у Запорізькій області
