Частиною першою статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» установлено, що дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
За коментарем Мінекономіки до статті 13 закону № 2136 головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.
Водночас частиною першою статті 57-1 Закону України від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі — Закон № 2145), що доповнена Законом України від 15 березня 2022 року № 2126-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» працівникам закладів та установ освіти гарантується збереження місця роботи та середнього заробітку, а також інших виплат, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 57-1 Закону № 2145 забезпечення державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану у межах своєї компетенції здійснюють: органи виконавчої влади, військові адміністрації, органи місцевого самоврядування, керівники, органи управління у сфері освіти, заклади освіти, установи освіти, їх засновники.
Відповідно до частини третьої статті 57-1 Закону № 2145 зазначені вище органи приймають у межах своєї компетенції рішення, обов’язкові до виконання на відповідній території, для реалізації державних гарантій, визначених частиною першою цієї статті, в умовах воєнного стану.
Відповідні зміни щодо забезпечення цих гарантій внесено Законом України від 15 березня 2022 року № 2126-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державних гарантій в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану» до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі — Закон № 389). Зокрема, частину другу статті 15 доповнено такими повноваженнями військових адміністрацій, як забезпечення ними в умовах воєнного стану реалізації державних гарантій, визначених законами України (пункт 44).
Наказом МОН від 28 березня 2022 року № 274 «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану в Україні» органи управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити та організувати оплату праці працівників закладів освіти та установ освіти незалежно від їх поточного місця проживання (перебування) в Україні чи за її межами, у тому числі шляхом прийняття рішення про оголошення простою у закладах освіти, що не можуть здійснювати освітню діяльність внаслідок збройної агресії російської федерації.
Частиною чотирнадцятою статті 10 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), який встановлює державні гарантії права на відпустки працівників, передбачено, що керівним, педагогічним працівникам навчальних закладів щорічні відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.
Статтею 2 Закону № 504 установлено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати у випадках, передбачених цим Законом.
Тобто педагогічним та іншим працівникам закладів освіти в умовах воєнного стану гарантується збереження як місця роботи, так і середнього заробітку з усіма виплатами, передбаченими законом, що має бути забезпечено відповідними органами та закладами освіти.
Щодо фінансового забезпечення оплати праці працівників закладів загальної середньої освіти, зокрема й під час літнього відпускного періоду, то згідно з додатком 5 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» обсяги освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам затверджено на рівні 108,0 млрд грн.
З урахуванням постанови КМУ від 1 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» її річні обсяги зменшено на 10%, які становлять у місцевих бюджетах 96,6 млрд грн, тобто у середньому на місяць 8,0 млрд грн.
При цьому залишки невикористаної освітньої субвенції в місцевих бюджетах станом на 1 січня 2022 року становили 5,7 млрд грн, а на 1 травня збільшилися до 8,1 млрд грн.
Щомісячний обсяг освітньої субвенції на січень — квітень затверджено на рівні 8,3 млрд грн, на травень, який не є місяцем відпусток, збільшено до 10,4 млрд грн. На червень, з урахуванням оплати відпусток, її обсяги становлять 17,0 млрд грн, тобто з розрахунку тривалості щорічної основної відпустки 56 календарних днів. Освітню субвенцію на липень і серпень передбачено на рівні 3,5 млрд грн, а на наступні вересень — грудень місяці — 7,0 млрд грн, 7,1 млрд грн, 7,2 млрд грн, 7,8 млрд грн відповідно.
Щодо зайнятості педагогічних працівників влітку, то дійсно статтею 12 Закону № 2136 передбачено надання працівникам щорічної основної оплачуваної відпустки у період дії воєнного стану тривалістю 24 календарні дні.
На звернення ЦК Профспілки 26 квітня до профільного Комітету ВРУ з приводу законопроєкту від 5 квітня 2022 року № 7251 «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» щодо відновлення тривалості щорічної основної відпустки педагогічним, науково-педагогічним працівникам надійшла відповідь з комітету з питань соціальної політики, що законопроєкт № 7251 готується до розгляду у другому читанні. З метою забезпечення його належної підготовки створено робочу групу, яка на сьогодні продовжує свою діяльність.
ЦК Профспілки знову звернувся до народних депутатів України з обґрунтуваннями про необхідність прискорення прийняття законопроекту щодо надання щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам у літній період встановленої законодавством тривалості до 56 календарних днів.
Відповідно до статті 15 Закону № 389 військові адміністрації на відповідній території мають повноваження скасовувати акти виконавчих органів відповідної ради, які не відповідають Конституції, законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.
Джерело: Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки
