Роботодавець може звільнити працівника за своєю ініціативою, якщо не може забезпечити його роботою, що безпосередньо пов’язано з повним знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або його майна внаслідок бойових дій. Таке знищення чи відсутність умов має бути безпосереднім наслідком бойових дій.
Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23).
У справі, яку переглянув Верховний Суд, позивачку звільнили з роботи в дитячому таборі в м. Одесі на підставі пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов про поновлення її на роботі.
Читайте також: Звільнення за прогул під час повітряних тривог: перша судова практика
Верховний Суд залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, зробивши такі правові висновки: трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний у випадках неможливості забезпечити працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв’язку зі знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних і технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Розірвати договір відповідно до пунктів 4 і 6 частини першої статті 41 КЗпП можна, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу (ч. 4 ст. 41 КЗпП). Порядок вивільнення працівника, відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП, визначений частиною сьомою статті 49-2 КЗпП.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з воєнним станом і тимчасовим перебуванням військовослужбовців на узбережжі.
Читайте також: За порушення законодавства з питань оформлення трудових відносин передбачено відповідальність
Верховний Суд зазначив, що введення воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. При цьому Суд зауважив, що пункт 6 частини першої статті 41 КЗпП не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку з нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює, чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.
Оскільки дитячий табір розташований на території, де не відбуваються бойові дії (м. Одеса), неможливість забезпечити позивачку роботою, визначену трудовим договором, не була пов’язана з відсутністю виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій. Саме собою введення воєнного стану в країні та обставини, пов’язані з тим, що фактично дитячий табір не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 КЗпП.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Вас може зацікавити:
- Огляд судової практики щодо звільнення працівника за пунктом 8-3 статті 36 КЗпП
- Звільнення працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я (п. 2 ст. 40 КЗпП)
- Правові наслідки рішення КСУ для педагогів-пенсіонерів
Джерело: ЮРЛІГА
Індивідуальна кадрова онлайн консультація з експертом особисто (ZOOM, VIBER, SKYPE)
Експерти-юристи проєкту «КАДРОВИК.UA» надають індивідуальні онлайн-консультації з трудового законодавства у робочий час:
з 9:00 до 18:00 з понеділка по п’ятницю.
0 (800) 219 977, (067) 317-58-86
podpiska@mediapro.com.ua
