Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (проєкт № 5161).
Закон запроваджує трудовий договір із нефіксованим робочим часом — особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає лише в разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці.
Роботодавець самостійно визначатиме необхідність і час залучення працівника до роботи, обсяг роботи й у передбачений трудовим договором строк погоджуватиме з працівником режим роботи та тривалість робочого часу. Водночас повинні бути дотримані вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу й часу відпочинку.
Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10 % від загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
Заробітна плата виплачуватиметься за фактично відпрацьований час або за фактично виконану роботу.
Мінімальна тривалість робочого часу протягом календарного місяця — 32 години.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) працівникам, які працюють за трудовим договором із нефіксованим робочим часом, ставка єдиного соціального внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Джерело: ЛІГА:ЗАКОН Бізнес
