Чи має право працівник відмовитися від встановлення йому неповного робочого часу?
Частина третя статті 32 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) надає право роботодавцю зі своєї ініціативи в односторонньому порядку змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою, якщо такі дії зумовлені впровадженням змін в організації виробництва і праці на підприємстві.
Про зміну істотних умов праці, зокрема встановлення неповного робочого часу, роботодавець зобов’язаний повідомити працівників не пізніше ніж за два місяці.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір, укладений з ним, припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП.
Відповідно до статті 44 КЗпП, звільняючи працівника за цією підставою, роботодавець зобов’язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі не менше середнього місячного заробітку.
В період дії воєнного стану відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.
Джерело: Шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» Вікторія Ліпчанська
