Роз’яснення надає Головне управління ДПС в Одеській області.
Відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) заробітна плата для цілей розділу ІV ПКУ — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку і є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» із змінами та доповненнями у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
У разі переведення на роботу на інше підприємство сума грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПКУ.
Відповідно до підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПКУ податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до відповідного бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статті 35 (прим. 1) ПКУ.
Обов’язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб покладається на того роботодавця, який здійснює нарахування компенсації і відповідно здійснює нарахування та перерахування податків та зборів до відповідних бюджетів.
Моментом виплати такого доходу, є дата перерахування грошових коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника. Тобто, роботодавець має виконати всі функції податкового агента.
Отже, так як сума компенсації за невикористану відпустку з метою оподаткування розглядаються як заробітна плата і входять до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника, то вони підлягають оподаткуванню податковим агентом — працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли були нараховані (в даному випадку — у місяці звільнення).
Оскільки суму грошової компенсації було обкладено податком на доходи фізичних осіб роботодавцем за попереднім місцем роботи, що було відповідним чином відображено ним у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Розрахунок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4 із змінами та доповненнями, підприємство, на яке перейшов працівник, не повинно відображати інформацію про суму виплаченої працівнику компенсації у Розрахунку.
Джерело: Головне управління ДПС в Одеській області.
Найголовніша подія року: Всеукраїнський кадровий форум – 2022
