...
Реєструйся

Недійсність трудового договору або окремих його умов у проекті Трудового кодексу


СТАТТЯ 47. НЕДІЙСНІСТЬ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ АБО ОКРЕМИХ ЙОГО УМОВ

1. Трудовий договір є недійсним у разі його укладення:
1) з особами без дотримання вимог, передбачених частинами третьою, четвертою та п’ятою статті 20 цього Кодексу;
2) з особою, визнаною у встановленому порядку недієздатною;
3) у разі його укладення з неповнолітніми особами без дотримання певних вимог;
4) в інших випадках, встановлених цим Кодексом та законами.

2. Трудовий договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо його укладено:
1) під впливом омани, погрози, примушення;
2) без наміру створити юридичні наслідки (удаваний трудовий договір);
3) в інших випадках, встановлених цим Кодексом та законами.

3. Окремі умови трудового договору є недійсними, якщо вони:
1) погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством і колективним договором;
2) мають дискримінаційний характер.

КОМЕНТАР

1. Частиною 2 статті 215 ЦКУ (далі — ЦКУ) передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У частині 1 статті 47 ТКУ (що коментується) викладено перелік обставин, за наявності яких трудовий договір буде недійсним і для визнання його недійсності рішення суду не потрібне. Зокрема, якщо його укладено:

з особами що не досягли встановленого віку, з досягненням якого може укладатися трудовий договір. Такий мінімальний вік для відповідних категорій осіб установлено частинами 3–5 статті 20 ТКУ. Для укладення трудового договору з окремими категоріями працівників чи на певні роботи законом може встановлюватися вищий віковий ценз, ніж передбачено у частині 3 статті 20 ТКУ (детальніше див. коментар до ст. 31 ТКУ);

з особою, визнаною у встановленому порядку недієздатною. Відповідно до статті 39 ЦКУ фізичну особу може визнати суд недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Частиною 1 статті 40 ЦКУ передбачено, що фізична особа визнається недієздатною з моменту набуття законної сили рішенням суду про це;

у разі його укладення з неповнолітніми особами без дотримання певних вимог. Зокрема, коли порушується право неповнолітніх на особливий захист від фізичного та морального ризику у зв’язку з трудовими відносинами. Основні вимоги щодо використання праці неповнолітніх осіб викладено у статті 296 ТКУ.

Проте цей перелік не є вичерпним. Законодавством можуть передбачатися й інші випадки, коли укладений трудовий договір визнається недійсним без рішення суду.

2. В окремих випадках, передбачених частиною 2 статті 47, що коментується, для визнання трудового договору недійсним потрібне рішення суду. Зокрема, коли його укладено:

під впливом омани, погрози, примушення. Тобто коли волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦКУ);

без наміру створити юридичні наслідки (удаваний трудовий договір). Варто зазначити, що визначене в цій нормі поняття удаваного трудового договору суперечить статті 235 ЦКУ, відповідно до якої удаваним є правочин, який учинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин учинили сторони для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, — відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Тобто удаваний трудовий договір суд не може визнати недійсним.

Водночас відповідно до статті 234 ЦКУ правочин, який учинено без наміру створити правові наслідки, обумовлювані цим правочином, є фіктивним (а не удаваним). Саме фіктивний (а не удаваний) правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним установлюються законами. Трудовий договір можна визнати фіктивним, скажімо, коли посадова особа роботодавця, яка наділена компетенцією укладати трудові договори, за попередньою змовою з певною фізичною особою укладає із цією другою трудовий договір без наміру нею фактично виконувати роботу за цим договором. Метою укладення такого договору є незаконне отримання фіктивним працівником заробітної плати за цим договором та набуття відповідного трудового (страхового) стажу.

Законодавством можуть передбачатися й інші випадки визнання трудового договору недійсним за рішенням суду. Частиною 1 статті 215 ЦКУ передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами 1–3, 5 і 6 статті 203 цього Кодексу. Зокрема, частиною 1 статті 203 ЦКУ передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Отже, можна зробити висновок, що трудовий договір може бути визнано недійсним за рішенням суду також, якщо його зміст суперечитиме статті 33 ТКУ, іншим актам законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Для прикладу, в разі укладення договору на виконання робіт, що відповідно до законодавства визнаються як протиправні діяння.

3. Трудові договори, що в цілому вважаються дійсними, можуть містити окремі умови, що є недійсними, якщо вони:

погіршують становище працівника порівняно з трудовим законодавством і колективним договором. Такі умови є недійсними й тоді, коли вони долучені до трудового договору за згодою працівника. У такий спосіб законодавець захищає працівника від можливих зловживань з боку роботодавця, бо на практиці досить часто буває, коли окремі несумлінні роботодавці задля економії власних коштів, використовуючи складне становище на ринку праці, намагаються звузити державні мінімальні гарантії та пільги, встановлені для працівників законодавством;

мають дискримінаційний характер. Статтею 3 ТКУ прямо заборонено будь-яку дискримінацію у сфері праці. Особи, котрі вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися до суду із заявою про відновлення порушених прав, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначені умови можуть долучатися до трудового договору як під час його укладення, так і згодом унесенням змін і доповнень до нього.

Микола БОЙКО,
доцент Інституту післядипломної освіти
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Стаття надана редакцією журнала «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 

Повністю матеріал “Коментар до Книги другої проекту Трудового кодексу України.
Особливість окремих додаткових умов трудового договору
Недійсність трудового договору або окремих його умов”
читайте у №5 щомісячного вкладення до журналу “КАДРИ. Проекти і перспективи”

Матеріали до теми


Зміни в бронюванні військовозобов’язаних під час воєнного стану: аналіз постанови
Аналізуємо постанову Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 року № 1332 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний ...
Відстрочки втрачають чинність 28 лютого 2025 року: якої категорії військовозобов’язаних це стосується?
Відповідно до статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають ...
Заява на звільнення за угодою сторін/ власним бажанням отримана цінним листом пізніше дати, зазначеної працівником в заяві як дата звільнення
ЗАПИТАННЯ Працівник направив цінним листом заяву на звільнення за угодою сторін. Дата написання заяви 2 вересня 2024 року. У заяві ...
Кейс для кадровика. Посада «Помічник керівника підприємства»: якщо керівник підприємства — директор
СИТУАЦІЯ На підприємстві хочуть змінити посаду «Секретар» на «Помічник керівника підприємства». Чи може бути така посада у штатному розписі, якщо немає ...