Працівник перебуває у простої за основним місцем роботи. Чи може він бути працевлаштований за сумісництвом на повний робочий час?
Перебування у простої за основним місцем роботи
Тлумачення терміна «простій» міститься у статті 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності й кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Статтею 113 КЗпП визначено порядок оплати часу простою.
Так, час простою не з вини працівника, у т. ч. на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб
ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРОБІТКУ
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток
Час простою з вини працівника не оплачується.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Поговоримо про основні правила щодо простою.
ПРАВИЛО 1
Простій може бути викликаний:
- відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи;
- невідворотною силою;
- іншими обставинами
ПРАВИЛО 2
Простій може поширюватися на:
- окремого працівника;
- структурний підрозділ;
- підприємство
ПРАВИЛО 3
Строк простою:
- до визначеної дати;
- до певної події;
- до повідомлення про припинення простою
ПРАВИЛО 4
Робота у разі простою:
- працівник не перебуває на підприємстві;
- працівник перебуває на підприємстві, але не залучається до роботи до припинення простою;
- працівника переводять за згодою з урахуванням спеціальності й кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві на весь час простою;
- працівника переводять за згодою з урахуванням спеціальності й кваліфікації на іншу роботу на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця
ПРАВИЛО 5
Оплата простою за обставинами:
- не з вини працівника, у т. ч. на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, — оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу);
- виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища, не з вини працівника — за працівником зберігається середній заробіток;
- простій з вини працівника — не оплачується
Щодо перебування працівника на підприємстві під час простою звернемося до листа Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Мінсоцполітики).
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
ДУМКА МІНСОЦПОЛІТИКИ
Щодо організації роботи під час простою на підприємстві
Лист Міністерства праці та соціальної політики України
від 23.10.2007 № 257/06/187-07
(Витяг)
На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил (частина перша статті 142 Кодексу законів про працю України).
Правилами внутрішнього трудового розпорядку визначаються права й обов’язки працівників і адміністрації, визначається час початку і закінчення роботи, зобов’язання адміністрації організувати облік явки на роботі й залишення роботи тощо.
Тобто питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
З огляду на вищесказане наведемо алгоритм дій.
Документальне оформлення введення простою
- Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.
Це попередження може бути як усним, так і письмовим (наприклад, доповідна записка). - Складають акт простою, в якому фіксують причини, що зумовили зупинення роботи.
У разі простою структурного підрозділу чи всього підприємства — можна відразу скласти акт простою. - Видають наказ про встановлення простою.
- Наказ про встановлення простою має містити таку інформацію:
- підстави введення;
- кого стосується;
- вимога щодо перебування / неперебування на підприємстві;
- оплата простою;
- час початку та час закінчення, у разі невизначення часу закінчення — порядок повідомлення про припинення простою.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Працевлаштування за сумісництвом на повний робочий час під час перебування у простої за основним місцем роботи
Тлумачення терміна «сумісництво» міститься у статті 1021 КЗпП.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або у роботодавця — фізичної особи.
Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.
Своєю чергою, стаття 21 КЗпП визначає, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Таким чином, обмеження роботи за сумісництвом може бути двох видів.
ОБМЕЖЕННЯ 1
Повна заборона на працю за сумісництвом
ОБМЕЖЕННЯ 2
Обмеження роботи за сумісництвом (наприклад, за часом роботи)
Обмеження може встановлюватися:
- законодавством;
- колективним договором;
- угодою сторін.
Слід урахувати, що роботодавець за сумісництвом не може самостійно обчислити вільний від основної роботи час працівника, тому працівник має самостійно визначитися з можливістю поєднувати роботу за основним місцем роботи й роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час.
Наприклад, якщо працівник перебуває у простої за основним місцем роботи й не має обумовленої потреби бути присутнім під час простою на роботі, він може мати вільний час для роботи за сумісництвом.
При цьому простій має тимчасовий характер, тому доцільно оформлювати строковий трудовий договір.
Так, статтею 23 КЗпП визначено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Отже, в інтересах працівника оформлюють строковий трудовий договір на час можливості поєднувати роботу за основним місцем роботи й роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час (на період перебування у простої за основним місцем роботи).
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
Можливі перешкоди працевлаштування за сумісництвом
Як ми вже зазначали, працівник має право укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Отже, перешкодою працевлаштування за сумісництвом на повний робочий час під час перебування у простої за основним місцем роботи можуть бути вимоги законодавства, колективного договору або угоди сторін.
Так, Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст і порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700 суб’єк-тами, на яких поширюється дія Закону № 1700, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Спробуйте безплатний доступ до онлайн-системи «КАДРИ.UA» та отримайте готові практичні рішення для будь-якої кадрової ситуації.
Наведемо перелік таких осіб.
Суб’єкти, на яких поширюється дія Закону № 1700:
а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;
в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;
г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;
ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);
д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;
е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;
є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;
ж) члени Центральної виборчої комісії;
з) поліцейські;
и) посадові та службові особи інших державних органів, у т. ч. Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;
і) члени державних колегіальних органів, у т. ч. уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;
ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;
й) Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);
к) члени правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;
л) службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
м) Військовий омбудсман, заступники Військового омбудсмана, керівник апарату та державні службовці апарату Офісу Військового омбудсмана.
Пункт 1 частини першої статті 25 Закону № 1700 установлює обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.
Зразки документів • Посадові інструкції • Робочі інструкції
Для довідок: 0 (800) 21 99 77
Так, особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1700, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової й творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Своєю чергою, пунктом 28 розділу XIII Прикінцеві положення» Закону № 1700 установлено, що на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», обмеження, встановлене пунктом 1 частини першої статті 25 Закону № 1700, не поширюється на державних службовців (крім державних службовців категорії «А»), посадових осіб місцевого самоврядування (крім посадових осіб, посади яких віднесені до першої — третьої категорій), якщо такі особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у разі простою, за умови що трудові договори (контракти) укладаються з юридичними особами приватного права або фізичними особами — підприємцями, стосовно яких такі державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб — підприємців.
Зазначені вище особи зобов’язані припинити зайняття іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової й творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) чи підприємницькою діяльністю відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1700 протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки.
Джерело: КАДРОВИК.UA
