Працівник, якому встановлено інвалідність, посилаючись на рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), вимагає встановити йому скорочену тривалість робочого часу. Чи зобов’язаний роботодавець задовольнити таку вимогу працівника?

Дата публікації: 10.10.2019

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується порівняно з нормальною тривалістю, передбаченою ч. 1 ст. 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП), однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу.

Відповідно до ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

  • для працівників віком від 16 до 18 років — 36 год. на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 год. на тиждень;
  • для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 год. на тиждень;

Скорочений робочий день встановлений для окремих категорій працівників розумової праці, діяльність яких пов’язана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До таких працівників віднесені лікарі, учителі, викладачі середніх спеціальних і вищих закладів освіти тощо.

Частиною 4 ст. 51 КЗпП передбачено, що скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах, в установах, організаціях (підприємство) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю. Отже, категорії працівників, для яких встановлюється скорочена тривалість робочого часу, за загальним правилом визначаються законом незалежно від форми власності підприємства.

Повне рішення кейсу читайте в номері газети  «Кадри і зарплата» №18 (138) від 17 вересня.

ПРИДБАТИ ГАЗЕТУ