Робота за сумісництвом для жінки, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною за основним місцем роботи

Відпустка для догляду за дитиною

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Підприємства, установи та організації (далі — підприємство) за рахунок власних коштів можуть надавати одному з батьків дитини частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

У разі якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку.

Зазначені вище відпустки можуть бути використані повністю або частинами також бабою, дідом чи іншими родичами дитини, які фактично здійснюють догляд за нею, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням матері, батька дитини або вищенаведених осіб, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

У разі дострокового припинення відпустки для догляду за дитиною зазначені особи повинні повідомити роботодавця про це не пізніш як за 10 календарних днів до дня дострокового припинення такої відпустки (частина десята ст. 179 КЗпП).

Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»

Враховуючи норми статті 179 КЗпП, можна зробити висновок, що особа, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, може реалізувати своє право на відновлення праці шляхом:

• припинення відпустки для догляду за дитиною;
• роботи на умовах неповного робочого часу або вдома у період перебування у відпустці.

Якщо припинення відпустки для догляду за дитиною передбачає повернення працівника на своє робоче місце, то праця на умовах неповного робочого часу або вдома у період перебування у відпустці має 3 можливих варіанти.

Перший і другий варіанти передбачають оформлення праці за сумісництвом. Крім того, слід зауважити: встановлюючи право на працю у період перебування у відпустці для догляду за дитиною, законодавець не обмежив вибір між роботодавцями. Тобто можна і працювати у «свого» роботодавця, і обрати іншого.

Тут постає ще одне важливе питання. Статтею 179 КЗпП визначено, що у період перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною він може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Чи може бути проігноровано вимогу щодо умов неповного робочого часу або праці вдома, якщо працівник працевлаштовується до іншого роботодавця, у якого він не перебуває у відпустці для догляду за дитиною?

На нашу думку, вимога щодо праці саме на умовах неповного робочого часу або вдома є обов’язковою для всіх: як для будь-якого роботодавця, так і для працівника.

ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»

Спробуємо аргументувати таку думку.

1 аргумент

Сама норма вказує «у період перебування працівника у відпустці» — і навіть якщо він працює в іншого роботодавця, все одно в цей час перебуває у відпустці.

2 аргумент

Упреамбулі Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) зазначено, що відпустки надаються, зокрема, для виховання дітей. Отже, обмежуючи право працівника на працю у період перебування у відпустці для догляду за дитиною такими умовами, як праця на умовах неповного робочого часу або вдома, законодавець залишає особі час на виховання дитини.

Своєю чергою, відповідно до статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім’ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

3 аргумент

Є роз’яснення, надані уповноваженими на це органами.

Так, у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2008 року № 5305/0/14-08/06 «Про роботу за сумісництвом» зазначено: «Закон не визначає, де саме жінка чи інша зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого — на підприємстві, з яким вона перебуває у трудових відносинах чи на іншому підприємстві. Отже, жінка або інша зазначена особа має право працювати і на тому ж, і на іншому підприємстві або вдома».

У листі Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2012 року № 158/13/133-12 «Про відпустку для догляду за дитиною» сказано, що «…жінка може на свій розсуд у будь-який час припинити частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, приступити до роботи на умовах неповного робочого часу».

Плакати та шпаргалки для роботи відповідального за ведення військового обліку на підприємстві
0 (800) 219-977 • podpiska@mediapro.com.ua

Сумісництво

Поняття «сумісництво» визначено у статті 102¹ КЗпП

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Своєю чергою відповідно до статті 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Таким чином, обмеження роботи за сумісництвом можуть бути декількох видів.

Враховуючи наведене, праця за сумісництвом у період перебування працівника у відпустці для догляду за дитиною обмежується умовою неповного робочого часу або праці вдома.

Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 219-977

Оформлення сумісництва

Як вже зазначалося, відповідно до статті 102¹ КЗпП сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або у роботодавця — фізичної особи.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 22 КЗпП роботодавець, фізична особа, яка використовує найману працю, має право вільного вибору серед кандидатів на зайняття робочого місця (посади).

Своєю чергою, стаття 184 КЗпП встановлює гарантії при прийнятті на роботу жінок, які мають дітей.

Так, забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям — за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.

Оскільки працівник може вимагати працювати за сумісництвом лише на період його перебування у відпустці для догляду за дитиною, доцільно скласти строковий трудовий договір.

Так, відповідно до статті 23 КЗпП строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням інтересів працівника.

Курс «Підвищення кваліфікації з військового обліку»
Формат: відеоуроки • Для довідок: 0 (800) 219-977

Встановлення неповного робочого часу

Згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 год. на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Однак підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу (ст. 50 КЗпП).

Відповідно до статті 56 КЗпП за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись (як при прийнятті на роботу, так і згодом) неповний робочий день або неповний робочий тиждень (додаток 1).

Додаток 1

Зразок наказу про прийняття на роботу на умовах неповного робочого часу

Завантажити

На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, в т. ч. таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов’язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Крім того, відповідно до статті 176 КЗпП, не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження жінок, що мають дітей віком до 3 років.

Послуги з військового обліку • Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ
Для довідок: 0 (800) 219-977

Надомна робота

Визначення поняття «надомна робота» міститься у статті 60¹ КЗпП.

Типову форму трудового договору про надомну роботу затверджено наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 5 травня 2021 року № 913-21 (далі — типова форма трудового договору про надомну роботу).

На обов’язковість додержання письмової форми при укладенні трудового договору про надомну роботу указує стаття 24 КЗпП.

Однак відповідно до статті 2 Закону № 2136 у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

У разі запровадження надомної роботи (додаток 2) робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінено з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу.

Рішення роботодавця про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.

Додаток 2

Зразок наказу про запровадження надомної роботи

Завантажити

Працівник у разі неможливості виконання роботи на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце, за умови повідомлення роботодавця не менш ніж за 3 робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу.

При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, якщо інше не передбачено трудовим договором. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтею 50 КЗпП.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, покладається на роботодавця, якщо інше не передбачено трудовим договором. У разі використання своїх інструментів працівник має право на компенсацію відповідно до положень КЗпП.

На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом 2 днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи.

Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 219-977 • E-mail: podpiska@mediapro.com.ua

Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи.

Надомна робота може бути запроваджена виключно для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.

Таким чином, надомна робота може запроваджуватися для осіб, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам, і якщо це можливо (зважаючи на виконувану роботу), роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби.

Отже, працівникам, які мають дитину віком до 3-х років, роботодавець може відмовити в надомній роботі, якщо її неможливо виконувати з певних причин.

Поєднання неповного робочого часу та надомної роботи

Роботодавець та працівник можуть домовитись про надомну роботу із встановленням неповного робочого часу (додаток 3).

Додаток 3

Зразок наказу про запровадження надомної роботи на неповний робочий час

Завантажити

Така можливість передбачена типовою формою трудового договору про надомну роботу.

Так, пунктом 17 типової форми трудового договору про надомну роботу регулюється робочий час працівника (зазначена можливість установити інший режим роботи працівника, відмінний від режиму роботи підприємства).

Також пунктом 11 типової форми трудового договору про надомну роботу може визначатися строк дії цього договору.

Можливість виконання роботи за сумісництвом для держслужбовця та посадової особи місцевого самоврядування

Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон № 1700) визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700 суб’єктами, на яких поширюється дія Закону № 1700, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій;

ґ) судді, судді Конституційного Суду України, Голова, заступник Голови, члени, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя та його заступник, посадові особи секретаріату Вищої ради правосуддя, Голова, заступник Голови, члени, інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, посадові особи секретаріату цієї Комісії, посадові особи Державної судової адміністрації України, присяжні (під час виконання ними обов’язків у суді);

д) особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, особи начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

є) Голова, заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції;

ж) члени Центральної виборчої комісії;

з) поліцейські;

и) посадові та службові особи інших державних органів, у т. ч. Фонду соціального страхування України та Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим;

і) члени державних колегіальних органів, у т. ч. уповноважені з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель;

ї) Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України;

й) Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його помічники, радники, помічники, радники Президента України (крім осіб, посади яких належать до патронатної служби та які обіймають їх на громадських засадах);

к) члени правління Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Пенсійного фонду, Наглядової ради Пенсійного фонду;

л) службовці Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Пункт 1 частини 1 статті 25 Закону № 1700 встановлює обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Так, особам, зазначеним у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону № 1700, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) діяльністю, якщо

Зразки документів • Посадові інструкції • Робочі інструкції
Для довідок: 0 (800) 219-977

Своєю чергою, пунктом 2⁸ розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1700 установлено, що на період дії воєнного стану обмеження, встановлене пунктом 1 частини 1 статті 25 Закону № 1700, не поширюється на державних службовців (крім державних службовців категорії «А»), посадових осіб місцевого самоврядування (крім посадових осіб, посади яких віднесені до першої — третьої категорій), якщо такі особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у разі простою, та за певних умов.

Отже, перебування державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування у відпустці для догляду за дитиною дає йому право на іншу оплачувану (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) діяльність, тільки якщо таку відпустку надано без збереження заробітної плати.

Так, відповідно до статті 179 КЗпП у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку.

Вплив працевлаштування у період перебування у відпустці для догляду за дитиною на одержання допомоги при народженні дитини

Слід звернути увагу на те, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не є оплачуваною. Роботодавець її не оплачує, отже така відпустка не впливає на отримання допомоги при народженні дитини.

Так, відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 504 працівникам, які мають право на соціальну відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (далі — Закон № 2811) та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статті 10 Закону № 2811 та пункту 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі — Порядок № 1751), допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 1751 допомога при народженні першої та кожної наступної дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, надається у розмірі 41 280 грн. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10 320 грн, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Таким чином, якщо жінка виявила бажання працювати за сумісництвом під час перебування у відпустці по догляду за дитиною, вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому виплата допомоги при народженні дитини не припиняється, а триватиме до закінчення терміну її призначення, тобто протягом 36 місяців.

Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»