Між працівником і роботодавцем має бути досягнуто згоди щодо звільнення.
Угода сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) є однією з найпоширеніших підстав припинення трудового договору. Ініціювати припинення трудового договору за цією підставою може як працівник, так і роботодавець. Наприклад, працівник може ініціювати звільнення поданням роботодавцеві відповідної заяви, а роботодавець — через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін. Ініціатива щодо звільнення може бути висловлена й усно, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відповідного письмового документа.
Отже, основною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яку доречно зафіксувати документально. Найбільш ефективним є фіксування згоди сторін в окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.
У наказі про звільнення за угодою сторін, зокрема, зазначають:
- підставу звільнення з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП;
- дату звільнення, про яку домовилися сторони.
Працівника ознайомлюють із наказом під підпис.
Слід зауважити, що в разі припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП законодавець не вимагає особливих процедур, таких як попередження про звільнення, виплата вихідної допомоги, 2-тижневе відпрацювання.
Ця стаття є частиною Живого журналу «КАДРОВИК.UA» № 9. Оформити передплату на журнал із подарунками на 2023 рік можна за посиланням.
