Закон «Про зайнятість населення» — новації для роботодавця


Продовження. Початок у журналі «Довідник кадровика» № 1, 2013

ГАРАНТІЇ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ


— Не секрет, що молодій людині працевлаштуватися на перше робоче місце досить складно, оскільки роботодавці охочіше беруть на роботу людей із досвідом. Закон «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі — Закон № 5067) певною мірою сприяє вирішенню питання працевлаштування випускників навчальних закладів на перше робоче місце. Зокрема, у статті 29 цього Закону сказано, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, котрі здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» і продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Метою стажування є набуття досвіду щодо виконання професійних завдань та обов’язків, удосконалення фахових знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування і типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.

22 січня 2013 року набув чинності Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2013 року № 20.

Відповідно до Порядку вищі та професійно-технічні навчальні заклади разом із підприємствами надаватимуть студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів інформацію про можливість стажування.

Для того щоб служба зайнятості мала відповідну інформацію, запроваджено послугу «Анкетування роботодавців», яка працює вже рік. В анкеті 7 пунктів. Серед них такий: «Чи згодні Ви забезпечити на Вашому підприємстві умови для проходження стажування студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів? Якщо «так», то в який період і на яких посадах?».

У частині 1 статті 29 Закону № 5067 чітко визначено, що студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закла­дів, які продовжують навчатися, мають право проходити стажування за професією, за якою здобувається освіта.

Якщо роботодавець має намір узяти на стажування студентів чи учнів ПТНЗ, він у довільній формі або через анкету інформує про це центр зайнятості і, крім цього, може безпосередньо працювати з навчальним закладом, з якого бажає взяти на стажування молодих фахівців.

Стажування за договором не має перевищувати шести місяців. Запис про це може вноситися до трудової книжки особи. Процедура внесення записів до трудових книжок регламентована Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту від 29 липня 1993 року № 58.

СТАЖУВАННЯ МОЛОДІ ЗА ДОГОВОРОМ

— У статті 29 Закону № 5067 чітко ви­значено, що стажування має проводитися за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

У разі коли в період стажування особа, за­значена у частині 1 статті 29 Закону № 5067, виконує професійні роботи, під­приємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.

Основний акцент зроблено на тому, що у період стажування роботи мають бути виконані професійно, відповідно до встановлених завдань.

— Як це перевірити? Скажімо, ми взяли на стажування студента, дали йому завдання, призначили керівника і наприкінці третього місяця він уже як фахівець може виконувати якусь роботу. Як оплачувати цю роботу?

— Якщо стажер у перші два місяці виконує роботу згідно з посадовою інструкцією того чи іншого фахівця неповністю, то оплата здійснюватиметься пропорційно, виходячи із мінімальної заробітної плати. Тривалість роботи під час стажування не повинна перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.

Підприємство видає наказ про проходження стажування, в якому вказуються строки, місце, де проводиться стажування, його режим, а також особа, призначена керівником стажування.

Керівник стажування може мати не більше двох стажерів одночасно. Він разом зі стажером розробляє індивідуальну програму стажування за здобутою спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем) та перелік робіт, який буде виконуватися.

Зі стажером можна укласти, на загальних підставах, відповідно до законодавства, строковий трудовий договір на весь строк стажування. Після укладення строкового договору на стажера поширюються положення Кодексу законів про працю України, як і на будь-якого іншого працівника.

Обов’язку для роботодавця створити окреме робоче місце для стажування не передбачено.

Звертаю увагу, що нормами КЗпП не передбачено, що робота може виконуватися безплатно. У статті 94 КЗпП сказано, що за виконану роботу власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові заробітну плату.

РОЗШИРЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРИ ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ ГРОМАДЯН СТАРШЕ 45 РОКІВ

— Цікавим нововведенням є норма статті 30 Закону № 5067: «Особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, мають право до досягнення встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку на одноразове отримання ваучера для підтримання їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. Вибір професії (спеціальності) із затвердженого переліку, форми та місця навчання здійснюється особою». Ваучер надаватиметься громадянам, які відповідають вищезазначеним критеріям та звернуться за такою послугою до служби зайнятості. Особи, старші за 45 років, страховий стаж яких не менше 15 років, мають право на одноразове отримання ваучера в межах вартості навчання (але його вартість не може перевищувати десятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) для підвищення їх конкурентоспроможності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації в обраному ними навчальному закладі. Розробляється перелік певних професій і спеціальностей, які будуть розвивати ті чи інші галузі.

Звертаємо увагу, що потрібна сума на навчання видаватиметься у вигляді ваучера. Для цього особа подає до центру зайнятості заяву про намір отримати такий ваучер, пред’являє відповідний договір з навчальним закладом про навчання, а також реквізити навчального закладу для перерахування коштів.

Центр зайнятості протягом певного часу розглядає цю заяву і пакет документів, оцінює актуальність професії, пріоритетність галузі і виносить відповідне рішення. Кошти перераховуються безпосередньо в навчальний заклад.

НАДАННЯ СТАТУСУ БЕЗРОБІТНОГО

— Відповідно до статті 43 Закону № 5067 статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 18 травня 2004 року № 1727-ІV та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають пра­ва на пенсію, та інвалідам» від 16 листопада 2000 року №2109-ІІІ;

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, зокрема, у зв’язку з припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Тобто, незалежно від того, яку реєстрацію місця проживання має людина (тимчасову чи постійну), вона може звертатися до будь-якого територіального органу, який їй буде зручно відвідувати, де буде проведено її реєстрацію як безробітної. Ця норма регулюється Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219.

У статті 46 Закону № 5067 визначено поняття «підходяща робота для безробітного». Підходящою для безробітного вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації особи з урахуванням доступності транспортного обслуговування, встановленої рішенням місцевої державної адміністрації, виконавчого органу відповідної ради. Заробітна плата повинна бути не нижче розміру заробітної плати такої особи за останнім місцем роботи з урахуванням середнього рівня заробітної плати, що склався у регіоні за минулий місяць, де особа зареєстрована як безробітна.

— Безробітний може вимагати надання йому роботи за рівнем зарплати, не нижчим ніж за останнім місцем роботи?

— Якщо безробітному пропонують різні варіанти роботи, то зазвичай треба враховувати його заробітну плату за останнім місцем, проте якщо вона значно вища, ніж середня заробітна плата у цьому регіоні, то підходящою для нього пропозицією буде вважатися саме вакансія із середньою заробітною платою по регіону. Тобто якщо середня заробітна плата в цьому регіоні 1800 грн., а людина отримувала 2800 грн., то робота, від якої вона за законом не може відмовлятися, — це пропозиція на 1800 грн.

Слід зауважити, що є безробітні, які не мають професії або працювали на робочих місцях, що не потребують спеціальної професійної підготовки. Для них прийнятними є також громадські роботи. Цим людям можна пропонувати не лише постійну зайнятість, а й тимчасову.

Треба знати, що право на статус безробітного та соціальні послуги мають застраховані особи. Виняток становить молодь, яка закінчила (призупинила) навчання у навчальних закладах і не набула страхового стажу, а також члени особистого селянського господарства за умови сплати страхових внесків.

ЗМІНЕНО ПРИНЦИП ОБМЕЖЕННЯ РОЗМІРУ ДОПОМОГИ ПО БЕЗРОБІТТЮ

— Змінюється принцип обмеження розміру допомоги по безробіттю. За умови отри­мання статусу безробітного допомога по безробіттю призначається з 8-го дня після реєстрації особи в центрі зайнятості як безробітної. Розмір максимальної допомоги по безробіттю для тих, хто відповідно до законодавства має на неї право, є єдиним по всій Україні. Раніше він обмежувався середньою заробітною платою по регіону, де була зареєстрована безробітна особа, а тепер дорівнює чотирьом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, тобто не залежить від зареєстрованого місця проживання безробітного. Водночас правлінням Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття збільшено мінімальний розмір допомоги по безробіттю для окремих категорій застрахованих осіб — з 1 січня 2013 року він становить 882 грн., замість 872 грн. у грудні 2012 року (відповідно до постанови Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 12 квітня 2012 року № 327).

Допомогу по безробіттю може отримувати молодь із числа випускників навчальних закладів, які є незастрахованими особами. Для них, а також для тих, хто має право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу (особи, які мають тривалу, понад 6 місяців, перерву в роботі), розмір мінімальної допомоги по безробіттю становить 544 грн.

Ті, кого цікавить розрахунок розміру допомоги, може зайти на портал www.dcz.gov.ua, в інформаційний блок «Калькулятор розрахунку допомоги по безробіттю», що функціонує вже три роки. З його допомогою, і, звичайно ж, ураховуючи особливості правового статусу людини, можна самостійно вирахувати законодавчо встановлені строки матеріального забезпечення на випадок безробіття, а також орієнтовний розмір допомоги.

ЗВІТНІСТЬ, ЯКУ ПОВИНЕН НАДАВАТИ РОБОТОДАВЕЦЬ ДО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ

— Давайте розглянемо звітність, яку відповідно до Закону № 5067 повинен надавати до центру зайнятості роботодавець, його права та обов’язки. Це прописано в статті 50 розділу ІХ «Соціальний діалог на ринку праці».

Відповідно до частини 3 статті 50 Закону № 5067 роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням із центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

• попит на робочу силу (вакансії);

• заплановане масове вивільнення пра­цівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, за два місяці до вивільнення.

Головним нововведенням є те, що інфор­мацію про вакансії дозволяється подавати до будь-якого зручного для відвідування центру зайнятості, який розташований поруч із підприємствами або організаціями, оскільки загальнодержавна база даних вакансій централізована і у фахівців будь-якого центру зайнятості є можливість внести таку інформацію.

Якщо, наприклад, роботодавець — у Києві, а представник, який йому потрібний, — у Дніпропетровську, то вакансію він повинен подати у Києві, але відпрацьовуватися як пропозиція вона буде для безробітних Дніпропетровська.

Звіт про заповнення вакансії склада­ється із двох частини. У першій частині — інформаційній — заповнюється загальна інформація про вакансію: зазначається найменування професій (посад), кількість робочих місць, пропонована заробітна плата, місце, де будуть проводитися такі роботи.

Якщо роботодавець не планує укомплектовувати вакансії за сприянням служби зайнятості, то на цьому заповнення звіту завершено. Це безпосередньо відповідає нормі пункту 1 частини 4 статті 50 Закону № 5067, де зазначено, що роботодавці мають право проводити добір працівників безпосередню, тобто самостійно.

Друга частина звіту — це замовлення на послуги з добору працівників, зміст якого і полягає в деталізації роботодавцем інформації про вакансію для якісного добору осіб з подальшою видачею відповідного направлення на роботу, в т. ч. з розглядом можливості отримання відповідної компенсації єдиного соціального внеску у разі працевлаштування безробітної особи на нове робоче місце.

— Якщо заявляється, скажімо, 150 вакансій, то і професійні обов’язки для всіх цих фахівців потрібно прописувати у звіті?

— У такому разі обов’язки зазначаються за переліком професій. Наприклад, роботодавцю потрібні три кухарі, експедитор і електрогазозварник. Укомплектовувати за сприянням служби зайнятості він бажає лише кухарів, причому двох, і електрогазозварника.

Отже, у другій частині звіту про наявність вільних місць потрібно описати функціональні обов’язки кухаря і, якщо є, якісь особливі вимоги, наприклад, знання китайської кухні. В окремій, другій, частині звіту треба зазначити вимоги до електрогазозварника. Таким чином, заповнюється стільки других частин звіту, за скількома професіями (посадами) потрібно буде у співпраці зі службою зайнятості здійснювати добір претендентів.

Якщо під час працевлаштування переваги надаватимуться особливим категоріям громадян, то обов’язково робиться позначка — поле «для інвалідів», «для осіб, які потребують додаткових гарантій зайнятості», щоб служба зайнятості саме таких безробітних направляла роботодавцеві.

— Як часто треба надавати звітність про вакансії та чи існує відповідальність за її ненадання?

— Інформація про вакансії подається за фактом подій — тобто у разі, коли виникла потреба у фахівцях. Відповідальність за її неподання не встановлена.

— З яким документом безробітний, направлений працевлаштуватися за заявленою вакансією, прийде до роботодавця?

— Безробітний приходить на співбесіду з направленням на роботу, яке складається з лівої та правої частин. У лівій частині фіксуються дані про претендента та вакансію, на яку його направлено. Важливим додатком є резюме безробітного. Ліву частину направлення рекомендується залишати у кадровому підрозділі, оскільки завжди у сторін можуть виникнути питання з добору кадрів або фактичного приходу безробітних, а також з обґрунтованості відмови у працевлаштуванні.

За результатами співбесіди роботодавець приймає одне з можливих рішень:
прийняти на роботу;

• готовий прийняти за умови підвищення кваліфікації претендента;

• не готовий прийняти рішення, і воно буде прийнято дещо пізніше (при цьому зазначається, до якої саме дати);

• відмовити у працевлаштуванні (зазначаються конкретні причини).

Вказану інформацію роботодавець вносить до лівої та правої частин направлення на роботу.

— Якщо людина усно відмовилася від запропонованої роботи і кадровик з його слів зафіксував відмову, чи зобов’язаний безробітний розписатися у направленні?

— У правій частині направлення є рядок, у якому фіксується відмова, її причина, особа проставляє дату і підпис. Слід зауважити, що протягом семи календарних днів роботодавець повинен повідомити у центр зайнятості про прийняте ним рішення щодо направленого безробітного шляхом повернення правої частини направлення через безробітного.

Хочу звернути увагу, що відмова завжди має свою причину і вона повинна бути зазначена в направленні, наприклад: «недостатній кваліфікаційний рівень або досвід роботи…», «відсутні додаткові навички…». Такі коментарі завжди повинні бути коректними щодо тих вимог, які було заявлено у вакансії.

Слід пам’ятати, що за необґрунтовану відмову соціально незахищеним громадянам у працевлаштуванні на момент, коли у роботодавця не укомплектовано квоту, він несе відповідальність і на нього можуть бути накладені передбачені законодавством штрафні санкції.

— Що таке «масове вивільнення працівників»?

— Відповідно до статті 48 Закону № 5067 масовим вивільненням з ініціативи роботодавця (крім випадку ліквідації юридичної особи) є одноразове або протягом:

1) одного місяця:

• вивільнення 10 і більше працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 20 до 100 працівників;

• вивільнення 10 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації з чисельністю від 101 до 300 працівників;

2) трьох місяців — вивільнення 20 і більше відсотків працівників на підприємстві, в установі та організації незалежно від чисельності працівників.

Закінчення в наступних номерах журналу «Довідник кадровика»

Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 4, 2013)

Олена СТАШЕНКО,
начальник управління організації надання соціальних послуг Державного центру зайнятості України

 

kadrovik.ua

Матеріали до теми


Працівник покинув зону бойових дій: тимчасове призупинення дії трудового договору
Статтею 13 Закону України № 2136 від 15 березня 2022 року «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, ...
Грошова компенсація частини щорічної відпустки керівнику навчального закладу
ЗАПИТАННЯ: Керівник навчального закладу збирається у відпустку (у нього є 56 к. дн., рік ще не пропрацьований). Чи може він ...