Простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Щодо змін істотних умов праці, то — ні, простій – це вимушене зупинення роботи, яке не змінює встановлені умови праці.
Читайте також:
- Правомірність оголошення простою в закладі освіти
- Оплата працівникам у разі простою підприємства
- Трудові відносини в умовах воєнного стану: неповний робочий час та простій
- Оплата «лікарняного» під час щорічної відпустки та простою
- Судова практика розгляду трудових спорів під час воєнного стану: простій, звільнення за прогул
Джерело: Управління Держпраці
