Під час воєнного стану обстріли, руйнування виробничих потужностей чи пошкодження обладнання можуть унеможливити подальшу роботу підприємства. У такій ситуації роботодавець може запровадити простій — тимчасове зупинення роботи через відсутність необхідних організаційних або технічних умов, невідворотну силу чи інші обставини (ст. 34 КЗпП).
Водночас сам факт воєнного стану не є підставою для автоматичного запровадження простою — мають існувати конкретні обставини, які фактично перешкоджають роботі. Простій не припиняє трудових відносин і не означає звільнення працівника.
Також читайте: «Від простою до ліквідації: що гарантує працівникам трудове законодавство»
За загальним правилом простій не з вини працівника оплачують у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки або посадового окладу (ст. 113 КЗпП). Якщо ж простій спричинила небезпечна для життя чи здоров’я виробнича ситуація, яка виникла не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Простій з вини працівника не оплачується.
Держпраці також наголошує: простій і призупинення дії трудового договору — різні механізми. Для призупинення недостатньо лише відсутності роботи — збройна агресія має виключати можливість виконання трудових обов’язків обома сторонами.
Джерело: Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
