Чинним законодавством передбачена обов’язкова для всіх роботодавців мінімальна гарантія оплати часу простою не з вини працівника, який оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП України). Зменшити розмір оплати праці за час встановленого простою роботодавець може за умови видання відповідного наказу та після повідомлення про своє рішення всіх працівників, яких ці зміни стосуються.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Нагадаємо, вітчизняне законодавство не містить чітких вказівок щодо урахування спеціальності й кваліфікації працівників під час переведення у разі простою.
Так, відповідно до вимог статті 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) на весь час простою або на інше підприємство, але в тій самій місцевості на строк до 1 місяця.
Отже, КЗпП та інші акти законодавства не регулюють порядку оголошення та запровадження простою на підприємстві.
Важливо, щоб між сторонами трудових відносин не виникало непорозумінь і трудових конфліктів. Саме тому рекомендуємо роботодавцям виконати низку певних дій.
Джерело: Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
