З метою забезпечення належних умов для реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод особами з інвалідністю, впровадження кращого світового досвіду у цій сфері, недопущення дискримінації, а також виконання зобов'язань, взятих Україною за Конвенцією про права інвалідів, 3 грудня в Україні відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю.

Цей день започатковано у 90-х роках двадцятого століття Генеральною Асамблеєю ООН з метою привернення уваги суспільства до проблем людей з обмеженими фізичними можливостями.

Одним з головних напрямів роботи Фонду соціального страхування України є турбота про тих людей, які в результаті професійних захворювань чи травм на виробництві отримали інвалідність.

Станом на 01 жовтня 2019 року робочими органами виконавчої дирекції Фонду здійснюються щомісячні страхові виплати 205 711 потерпілим на виробництві, у тому числі 9 645 особам, які мають право на виплати в разі втрати годувальника. Із загальної чисельності потерпілих, які отримують страхові виплати, 110 333 потерпілих, або 56,3% – це особи з інвалідністю. При цьому, 2 380 осіб мають інвалідність І групи, 13 566 осіб – інвалідність ІІ групи, 94 387 осіб – інвалідність ІІІ групи.

Середній розмір щомісячної страхової виплати потерпілим за 9 місяців поточного року складає 3 384,66 грн. Середній розмір щомісячної виплати потерпілим з інвалідністю І групи перевищує середній показник по Україні на 77,8% (5 555 грн), потерпілим з інвалідністю ІІ групи – на 64,3% (5 132,4 грн), потерпілим з інвалідністю ІІІ групи – на 32,9% (4 153,5 грн).

Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу для потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, у тому числі, на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками медико-соціальної експертної комісії та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення).

За рахунок коштів Фонду відповідно до визначеної МСЕК потреби, встановленої періодичності та звернень потерпілих, у 2019 році заплановано забезпечити:

• більше 12 200 потерпілих – лікуванням у закладах охорони здоров’я та медичною реабілітацією;

• близько 10 800 осіб з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва – санаторно-курортним лікуванням;

• більше ніж 20 400 потерпілих – лікарськими засобами та виробами медичного призначення;

• майже 6 000 потерпілих – технічними та іншими засобами реабілітації (протезно-ортопедичними виробами);

• майже 360 осіб з інвалідністю – спеціальними засобами пересування (колясками);

• 720 осіб з інвалідністю – спеціальним медичним доглядом;

• 2 357 потерпілих – постійним стороннім доглядом;

• 2 914 потерпілих – побутовим обслуговуванням;

• 116 потерпілих – додатковим харчуванням;

• 3 4643 осіб з інвалідністю – компенсацією витрат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування;

• 62 потерпілих – очним протезуванням, окулярами, контактними лінзами;

• 239 потерпілих – слуховими апаратами.

Виконавча дирекція Фонду робить все можливе, щоб люди з інвалідністю якнайбільше залучалися до активного способу життя, надає їм допомогу у моральній, фізичній та соціальній реабілітації.

У рамках реалізації заходів державної соціальної політики, спрямованих на інтеграцію осіб з особливими потребами у сучасне суспільство, залучення їх до активного громадського життя, надання допомоги в самореалізації і духовному зростанню, започатковано проведення щорічних Всеукраїнських спартакіад серед осіб з інвалідністю внаслідок трудового каліцтва «Сила духу». Характерною ознакою змагань є невпинне зростання масовості та популярності відборів серед потерпілих на виробництві: 2013 рік – 1478 осіб; 2019 рік – 2071.

Відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю – закономірна й справедлива шана суспільства і нагадування всім про обов’язок перед людьми з обмеженими фізичними можливостями, котрі потребують постійного захисту і підтримки.