Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, що визначено частиною 1 статті 34 КЗпП України.
Чинним законодавством не передбачено обмеження введення простою на одному або кількох посад одного працівника, зазначене повинно бути обумовлене обставинами, визначеними у частині 1 статті 34 КЗпП України.
На час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі (така позиція викладена у листі Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 «Щодо організації роботи під час простою на підприємстві»).
Зокрема, наголошуємо, що порядок оплати часу простою визначений у статті 113 КЗпП України.
Джерело: Головне управління Держпраці в Одеській області
Тільки практика та найактуальніші теми! Передплачуйте Живий журнал «КАДРОВИК.UA» з доступом до нормативної бази та консультаціями від експертів за зниженою ціною.
