Верховний Суд у своїй практиці роз’яснив, за яких умов роботодавець має право звільнити працівника у зв’язку з втратою довіри, а коли таке рішення визнається незаконним. Йдеться про підставу, передбачену пунктом 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, яка застосовується лише до працівників, що безпосередньо обслуговують грошові або матеріальні цінності.
Судова практика підтверджує: для правомірного звільнення обов’язково мають бути одночасно виконані кілька умов. По-перше, працівник повинен фактично працювати з матеріальними цінностями (зберігання, облік, перевезення, відпуск тощо). По-друге, мають бути доведені винні дії (умисні або необережні), які обґрунтовано призвели до втрати довіри. По-третє, роботодавець зобов’язаний підтвердити ці обставини належними доказами — результатами перевірок, актами інвентаризації або іншими документами.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
Водночас сама підозра або формальна посада не є підставою для звільнення. Верховний Суд неодноразово наголошував: керівні функції, облік чи управління майном не означають автоматичне «обслуговування цінностей». У низці справ суди ставали на бік працівників, визнаючи звільнення незаконним через відсутність прямого контакту з матеріальними цінностями.
Окрему увагу суди приділяють аналізу посадових інструкцій та фактичних обов’язків працівника. Ключове значення має не назва посади, а зміст роботи — чи передбачає вона відповідальне та підзвітне поводження з майном.
Таким чином, звільнення за втрату довіри залишається складною юридичною процедурою, що вимагає від роботодавця чіткої доказової бази та правильного застосування норм трудового законодавства.
Джерело: НААУ
