Захоплення підприємства на непідконтрольній території України стає причиною неможливості остаточного розрахунку із працівником, який звільнився. Такий висновок сформував Верховний Суд.
Судова справа полягала в тому, що у березні 2017 року працівник (позивач) звільнився з роботи за власним бажанням, проте підприємство не провело з ним повного розрахунку в день звільнення.
Касаційну скаргу позивач мотивував тим, що попри відкрите кримінальне провадження за фактом захоплення підприємства, це не позбавляє відповідача провести виплату належних грошових коштів, оскільки підприємство здійснює управління і облік фінансово-господарської діяльності за перереєстрованою адресою на території України.
На свій захист підприємство відсилало до неможливості виконати зобов’язання, передбаченого КЗпП, оскільки це спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Верховний Суд своєю чергою вказує на те, що оскільки підприємство втратило контроль і доступ до свого майна, у т. ч. до кадрової документації, то воно не має можливості виконати зобов’язання перед працівниками. Водночас сам по собі факт звільнення працівника не може бути підставою задовольнити позовні вимог, оскільки зарплату виплачують за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
В результаті Верховний суд погодився із судами попередніх інстанції та відмовив у позовних вимогах колишнього працівника.
Тобто підприємство об’єктивно, з незалежних від нього причин, позбавлено можливості виконати зобов’язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо).
Джерело: постанова ВС/КЦС від 13 грудня 2020 року № 408/3265/17-ц.
