Федерація профспілок Кіровоградської області звернулася до ФПУ з проханням ініціювати перед Міністерством економіки України внесення змін до статті 113 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) щодо підвищення оплати часу простою не з вини працівника до фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З міністерства надійшла обнадійлива відповідь.
Частиною першою статті 113 КЗпП установлено, що час простою не з вини працівника оплачується в розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Зазначена норма КЗпП є мінімальною нормою оплати часу простою не з вини працівника й не передбачає заборону здійснювати оплату в більшому розмірі.
Зокрема, на підприємствах госпрозрахункової сфери вищий розмір оплати часу простою може встановлюватися в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими й територіальними угодами.
Також згідно з нормами постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету в умовах воєнного стану» керівник державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що фінансується або дотується з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого в кошторисі, може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (окладу).
Наприклад, відповідно до пункту 8.3.3 Галузевої Угоди між Міністерством освіти і науки України й ЦК Профспілки працівників освіти і науки України на 2021–2025 роки сторони рекомендують керівникам установ і закладів освіти забезпечити оплату простою працівникам, включаючи непедагогічних і тих, які працюють за сумісництвом не з їхньої вини, у розмірі середньої заробітної плати.
Зазначимо, що листи міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Читайте також статтю «Трудові відносини в умовах воєнного стану: неповний робочий час та простій».
