Угода сторін (п. 1 частини першої ст. 36 Кодексу законів про працю України; далі — КЗпП) є однією з найпоширеніших підстав припинення трудового договору. Ініціювати припинення трудового договору за цією підставою може як працівник, так і роботодавець.
Наприклад, працівник може ініціювати звільнення поданням роботодавцеві відповідної заяви, а роботодавець — через направлення працівникові повідомлення про запропоноване звільнення за угодою сторін.
Ініціатива щодо звільнення може бути висловлена й усно, оскільки законодавством не передбачено обов’язкового оформлення відповідного письмового документа.
Отже, основною умовою звільнення з роботи за угодою сторін є домовленість між працівником і роботодавцем, яку доречно зафіксувати документально.
Рекомендуємо: «Працівник просить внести запис про звільнення, але трудова книжка ще радянського зразка»
Найбільш ефективним є фіксування згоди сторін в окремій письмовій угоді про припинення трудового договору.
У наказі про звільнення за угодою сторін, зокрема, зазначають:
- підставу звільнення з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП;
- дату звільнення, про яку домовилися сторони.
Працівника ознайомлюють з наказом під підпис.
Слід зауважити, що у разі припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП законодавець не вимагає особливих процедур, таких як попередження про звільнення, виплата вихідної допомоги, 2-тижневе відпрацювання.
Джерело: Вікторія Ліпчанська, шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» та журналу «КАДРОВИК.UA», президент Всеукраїнської асоціації кадровиків, головний координатор Академії Трудових Відносин
