Філія банку розташована в гірській місцевості. Нормативними документами не передбачено доплати банківським працівникам за роботу в гірській місцевості. Чи потрібно підвищувати посадовий оклад банківським працівникам, які працюють у цій філії?
Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 6 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі — Закон № 108) системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.
Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, професійні стандарти і кваліфікаційні характеристики (за відсутності професійних стандартів).
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника 1-го розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, установлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
Згідно із частиною другою статті 97 КЗпП та частиною першою статті 15 Закону № 108 форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами, установами, організаціями (далі — підприємство) самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород у силу частини третьої статті 97 КЗпП та частини другої статті 15 Закону № 108 установлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою статті 97 КЗпП та частиною першою статті 15 Закону № 108.
Також читайте: «Праця жінок у воєнний час: які обмеження тимчасово скасовано»
Законом України від 15 лютого 1995 року № 56/95-ВР «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (далі — Закон № 56) установлено критерії, за якими населені пункти набувають статусу гірських, а також визначено основні засади державної політики щодо розвитку гірських населених пунктів та гарантії соціального захисту громадян, що в них проживають, працюють або навчаються.
Зокрема, частинами першою та другою статті 5 Закону № 56 передбачено, що статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка. Якщо підприємство розташоване за межами населеного пункту, якому надано статус гірського, але має філії, представництва, відділення, інші відокремлені підрозділи і робочі місця в населених пунктах, що мають статус гірських, на працівників, які постійно в них працюють, поширюється статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
Громадяни, які мають статус особи, що проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, користуються пільгами, установленими статтею 6 Закону № 56.
Частиною першою статті 6 Закону № 56 передбачено, що умови оплати праці осіб, які працюють у гірських районах, установлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 року № 648 «Про умови оплати праці осіб, які працюють в гірських районах» (далі — Постанова № 648) на підприємствах, у територіальних органах, територіальних підрозділах та військових частинах, розташованих на території населених пунктів, яким надано статус гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України, визначені генеральною, галузевими та регіональними угодами як мінімальні гарантії в оплаті праці, а також установлені за рішенням Кабінету Міністрів України або за його дорученням, підвищуються на 25 %.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Право на підвищення посадового окладу (тарифної ставки) на 25 % мають особи, які набули статусу таких, що постійно працюють на території населеного пункту, якому надано статус гірського.
КАТЕГОРІЇ ОСІБ, ЯКИХ МОЖНА ВІДНЕСТИ ДО ТАКИХ, ЩО МАЮТЬ ПРАВО НА ПІДВИЩЕННЯ ПОСАДОВОГО ОКЛАДУ (ТАРИФНОЇ СТАВКИ) НА 25 % ЗА РОБОТУ (СЛУЖБУ) В ГІРСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ:
- працівники підприємств, які розташовані безпосередньо в гірських населених пунктах
- працівники філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів, а також працівники, які працюють на окремих робочих місцях, якщо ці підрозділи / робочі місця розташовуються в гірській місцевості, навіть якщо головний офіс роботодавця розташований за її межами
- сумісники, якщо їхнє фактичне робоче місце за сумісництвом розташоване в населеному пункті, що має статус гірського
- державні службовці, умовами служби яких передбачено постійне місце роботи в гірському населеному пункті
- військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу в гірських населених пунктах
- працівники об’єктів, розташованих поза межами населених пунктів (наприклад, гідрометеорологічних станцій, лісгоспів, застав тощо), якщо ці території відповідають критеріям гірських згідно із законом
Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1996 року № 345 (далі — Положення № 345, Постанова № 345), посвідчення є документом, який підтверджує, що громадянину (громадянці) надано статус особи, що проживає, працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, на підставі якого надаються пільги, установлені статтями 3 і 6 Закону № 56.
Радимо прочитати: «Кабмін оновив порядок розрахунку нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю»
Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 травня 2024 року № 593 «Деякі питання щодо порядку призначення та виплати соціальної допомоги, виготовлення бланків посвідчень і забезпечення виконання рішень суду» до 1 січня 2027 року дозволено використовувати для видачі посвідчень громадянам, які проживають, працюють (навчаються) на території гірського населеного пункту, невикористані бланки посвідчень за зразком, затвердженим Постановою № 345. Таке посвідчення є дійсним до заміни його в установленому порядку.
Отже, посвідчення може бути видано не лише особі, яка постійно працює в населеному пункті, що має статус гірського, а й у разі постійного проживання на території такого населеного пункту. Тому посвідчення саме по собі не породжує права на відповідне підвищення посадового окладу. Згідно з Постановою № 648, щоб мати право на підвищення посадового окладу на 25 %, працівник повинен постійно працювати в гірській місцевості. Місце проживання працівника не має жодного значення…
Повна версія статті Марини Вруцької — в журналі «КАДРОВИК.UA» № 10/2026.
Джерело: «КАДРОВИК.UA»
