...
Реєструйся

Про звільнення за прогул: зауваги Держпраці


Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, допущення працівником прогулу без поважних причин може стати підставою для прийняття роботодавцем рішення про звільнення такого працівника. При цьому варто зазначити, що прогулом визнається не лише відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, а й відсутність більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня. Обов’язковою умовою такого звільнення є відсутність у працівника поважної причини невиходу на роботу.

Читайте також: Незаконне звільнення за прогул після припинення простою: судова практика

Прогулом вважається:

  • самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки;
  • припинення виконання трудових обов’язків до закінчення строку трудового договору або строку, який працівник повинен відпрацювати після закінчення вищого або середнього спеціального навчального закладу;
  • залишення роботи без попередження роботодавця працівником, з яким укладено трудовий договір на невизначений строк;
  • залишення роботи до закінчення строку попередження про звільнення без згоди роботодавця.

Читайте також: Щодо заходів з виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі

Не може вважатися прогулом:

  • відсутність працівника на своєму робочому місці, якщо він при цьому перебував на території підприємства;
  • невихід працівника на роботу у зв’язку з незаконним переведенням;
  • відсутність на роботі з поважних причин.

Читайте також: Коли з працівником неправомірно призупиняти трудовий договір

Чинне законодавство не містить переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному окремому випадку їх наявність або відсутність визначає роботодавець. Оцінка таких причин на предмет поважності повинна виходити з того, що ці причини мають бути істотними, тобто такими, які перешкоджають явці на роботу і не можуть бути усунені самим працівником. Кожна з таких причин має бути належним чином підтверджена працівником.

 

Підстави звільнення працівників. Спецвипуск «КАДРОВИК.UA» Частина 1. Частина 2

Джерело: Управління Держпраці

Передплата

Матеріали до теми