Відповідно до статті 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) до святкових днів належать:
- 1 січня — Новий рік;
- 8 березня — Міжнародний жіночий день;
- 1 травня — День праці;
- 8 травня — День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років;
- 28 червня — День Конституції України;
- 15 липня — День Української Державності;
- 24 серпня — День незалежності України;
- 1 жовтня — День захисників і захисниць України;
- 25 грудня — Різдво Христове.
Читайте також: Скільки може тривати щотижневий безперервний відпочинок
Зазначеною статтею також встановлено, що робота також не провадиться в дні релігійних свят, якими є:
- один день (неділя) — Великдень;
- один день (неділя) — Трійця;
- 25 грудня — Різдво Христове.
За мирного часу святкові дні були вихідними, коли робота заборонялася, крім випадків, встановлених законодавством. Відповідно, було передбачено, що у разі залучення працівника до роботи у святковий і неробочий день, така робота працівнику оплачувалася у подвійному розмірі або за бажанням працівника за роботу в цей день останньому міг бути наданий інший вихідних день.
Читайте також: Неповний робочий час для працівників
Із набуттям чинності 24 березня 2022 року Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким внесено зміни до законодавства про працю, норму якою заборонено виконання роботи у вихідний день у період воєнного стану тимчасово призупинено. Тобто призупинення дії статей 71, 73 КЗпП свідчить про відсутність святкових та неробочих днів під час воєнного стану та відсутність можливості не працювати в ці дні. Відтак робота в ці дні оплачується працівнику у звичайному розмірі.
Раніше писали: Тривалість робочого часу і відпочинку під час воєнного стану в Україні: що додатково скасовується
Джерело: БУХГАЛТЕР.UA
