Приймаємо працівника-сумісника


Із матеріалів статті ви довідаєтесь, як правильно оформити працівника на роботу за сумісництвом. Чи має право роботодавець вимагати від працівника-сумісника надати йому трудову книжку? На якій підставі можна зробити запис у трудову книжку про роботу за сумісництвом? Для яких працівників установлено обмеження на роботу за сумісництвом? Чи регламентується тривалість роботи працівників за сумісництвом? Як оформити відпустку таким працівникам?

Згідно зі статтею 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної творчої праці, уклавши трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство). Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом на інших підприємствах. Таких договорів працівник може укласти кілька, тобто працювати за сумісництвом він може не на одному підприємстві.

Варто розрізняти роботу за сумісництвом і суміщення професій (посад). Хоча передумовою для обох є наявність у штатному розписі підприємства вакантної посади, але це два різних види виконання трудових обов’язків.

На практиці сумісництво поділяють на зовнішнє й внутрішнє. Якщо трудовий договір про сумісництво укладено на іншому підприємстві, ніж основне місце роботи працівника, таке сумісництво вважається зовнішнім, а якщо на тому самому підприємстві — внутрішнім. Під час внутрішнього сумісництва працівник здійснює роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час. Ці два трудових договори не будуть пов’язані між собою, бо за кожною посадою окремо визначається порядок оплати праці, ведеться облік робочого часу, відпусток тощо.

Під час зовнішнього сумісництва працівник працює на двох (або кількох) підприємствах, одне з яких є основним місцем роботи, а друге — роботою за сумісництвом.

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця. За загальним правилом, установленим частиною другою статті 24 КЗпП, укладаючи трудовий договір, громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі працевлаштування за сумісництвом трудова книжка не подається, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться лише за місцем основної роботи — п. 1.1 Інструкції № 58, а у передбачених законодавством випадках — ще й документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Відомості про роботу за сумісництвом роботодавець записує за бажанням працівника. Згідно з пунктом 2.14 Інструкції № 58 робота за сумісництвом, оформлена в установленому порядку, в трудову книжку вноситься окремим рядком. Оскільки трудові книжки працівників ведуться лише за місцем основної роботи, то запис можна зробити лише на підставі наданої працівником відповідної довідки про роботу за сумісництвом. Трудовий договір за сумісництвом може бути (ст. 23 КЗпП):

— безстроковим, який укладається на невизначений термін;
— на визначений термін, установлений за погодженням сторін;
— таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Порядок прийняття сумісника

Строковий трудовий договір укладається тоді, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру дальшої роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших передбачених законодавчими актами випадках.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням роботодавця, в якому вказується посада та умови оплати праці працівника.

Випробування під час прийняття на роботу

Під час укладення трудового договору можна обумовити угодою сторін випробування задля перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Водночас слід ураховувати, що умова про випробування обов’язково має бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Якщо працівник відмовляється від випробування, трудовий договір не може вважитись укладеним.

На період випробування на працівника поширюється законодавство про працю. Це означає, що, з одного боку, працівник зобов’язаний виконувати всі трудові обов’язки, покладені на нього трудовим договором і законодавством, а з другого — випробування не тягне жодних обмежень трудових прав працівника, зокрема і в розмірі заробітної плати.

Автор — Юлія ПАНАСЮК, заступник головного редактора журналу «Довідник кадровика»

Докладніше — у журналі «Довідник кадровика» № 9, 2016

Матеріали до теми


Працівник не пройшов медогляд: чи можна допускати його до роботи?
Ні, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом ...
Спеціаліст працює на двох посадах: чи можна на одну з них ввести простій?
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, ...